ПОСТАНОВА
Іменем України
27 грудня 2019 року
Київ
справа №820/4137/16
адміністративне провадження №К/9901/34678/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Жука А.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №820/4137/16
за позовом ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України,
третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року
Суть спору
1. Рашид Кадара Ахмада (надалі також - позивач) звернувся до суду із адміністративний позовом до Державної міграційної служби України (надалі - відповідач, Служба), третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24 травня 2016 року № 246-16 про відмову у наданні статусу біженця;
- зобов`язати Службу повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
2. В обгрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача є таким, що прийняте всупереч вимог діючого законодавства України, що порушує його права, свободи та законні інтереси і потребує судового захисту.
Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Сирійської Арабської Республіки (місце народження - м. Камишлі), громадянство - сиріець, національність - курд, що підтверджується матеріалами справи № НОМЕР_1. У 2007 році позивач перетнув кордон України.
3.1. Вперше заявник звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту 17 березня 2011 року з приводу загрози через членство в Курдській демократичній партії та за національною ознакою.
3.2. 17 березня 2011 року Управління міграційної служби в Харківській області відмовило в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
3.3. Не погодившись з даним рішенням заявник подав скаргу до Державної міграційної служби України, яка відхилила скаргу на рішення органу міграційної служби рішенням від 17 травня 2012 року № 41-12.
3.4. Заявник подав адміністративний позов до Харківського окружного адміністративного суду, який постановою від 07 листопада 2012 року - залишив без задоволення.
3.5.07 листопада 2012 року Харківський окружний адміністративний суд постановою залишив позов без задоволення.
3.6. Вдруге позивач звернувся з заявою до ГУ ДМС України в Харківській області 15 вересня 2015 року, де йому відмовили в оформленні документів. Не погодившись з даним рішенням заявник звернувся до ДМС України, де було прийнято рішення від 24 листопада 2015 року № 35-15 про задоволення скарги та скасування наказу ГУДМС України в Харківській області про відмову в оформленні документів.
3.7. 25 липня 2016 року позивач отримав повідомлення від ГУ ДМС України у Харківській області № 44 від 17 червня 2016 року, про те, що йому відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, як особі стосовно якої встановлено, що умови передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" відсутні .
Рішення судів першої та апеляційної інстанції і мотиви їх ухвалення
4. Судом першої інстанції задоволено позов ОСОБА_1 в повному обсяз. Скасовано рішення Державної міграційної служби від 24 травня 2016 року № 246-16 та зобов`язано Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
5. Харківський апеляційний адміністративний суд задовольнив скаргу Державної міграційної служби України та прийняв нову постанову, відмовивши в позові ОСОБА_1, оскільки прийшов до висновку, що служба діяла на підставі повного і всебічного вивчення обставин справи та дійшла висновку, що заявник є мігрантом, а не біженцем
IV. КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ
5. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, оскільки вважає, що постанова прийнята з застосуванням та порушенням норм матеріального та процесуального права та неправильною оцінкою обставин у справі. Позивач просить залишити в силі постанову першої інстанції.
6. У касаційній скарзі позивач вказав, що дана справа та результат її розгляду має виняткове значення для нього, адже в разі неналежного розгляду питання стосовно надання йому статусу біженця, він змуший буде повернутися до країни своєї громадянської належності, де йому загрожує небезпека. У свою чергу, представник позивача наголосив, що підстава звернення ОСОБА_1 до відповідача - це потреба у захисті свого життя, оскільки після повернення до Сирії його будуть переслідувати через небажання проходити військову службу в умовах війни та через його національну приналежність.
7. Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу позивача, в якому він наполягає, що Харківський апеляційний адміністративний суд постановив обґрунтоване рішення, оскільки норми матеріального та процесуального права застосовані ним правильно, а обставини спірних правовідносин з`ясовано повно та всебічно.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
8. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Відповідно до п. 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 360 (далі - Положення) Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
10. Згідно з п. 2 Положення ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
11. Відповідно до положень статті 1 Міжнародної конвенції про статус біженців від 28.07.1951 року, пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі Закону України) під цією особою визначають особу, яка не є громадянином країни прибуття, внаслідок ґрунтовних побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
12. Пунктом 13 цієї ж статті Закону передбачено, що особа, яка потребує додаткового захисту - це особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
13. Згідно з частинами 1 та 5 статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.
14. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.
15. Частиною 7 статті 7 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" встановлено, що до заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин.
16. Порядок розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлений статтею 9 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
17. Зокрема, частинами 1 та 2 вказаної статті встановлено, що розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців; працівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником.