ПОСТАНОВА
Іменем України
27 грудня 2019 року
Київ
справа №757/42871/15-а
адміністративне провадження №К/9901/29728/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 757/42871/15-а
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Донецька, Пенсійного фонду України,
третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про поновлення виплати пенсії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2
на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року (постановлену у складі головуючого судді Батрин О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Бужак Н. П, суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.)
В С Т А Н О В И В:
У березні 2017 року Державний виконавець Дружківського ВДВС у Донецькій області звернувся до Печерського районного суду м. Києва із поданням про заміну сторони виконавчого провадження Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька її правонаступником - Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківка у виконавчому провадженні №53243177 про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Калінінградському районі м. Донецька нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з проведенням індексації, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та надбавку до пенсії як дитині війни у справі №757/42871/15-а.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2016 року у задоволенні заяви державного виконавця Дружківського ВДВС у Донецькій області відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову ухвалу про задоволення подання державного виконавця.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 року - без змін.
Постановляючи зазначене рішення суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що процесуальне правонаступництво між УПФ України в Калінінському районі м. Донецька та УПФ в м. Дружківка не відбулось.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, позивачі звернулися із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення подання державного виконавця.
Касаційну скаргу позивачі обґрунтовують тим, що стадія виконання судового рішення є стадією судового процесу, і відповідно до статті 55 КАС України правонаступність допускається на будь-якій стадії судового процесу. В справі встановлено факт припинення повноважень Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Донецька, і з метою реального захисту порушених прав, є достатні підстави допустити процесуальне правонаступництво та задовольнити подання Державного виконавця Дружківського ВДВС у Донецькій області про заміну сторони виконавчого провадження Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька її правонаступником - Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківка у виконавчому провадженні № 53243177.
Позиція інших учасників справи
17 жовтня 2017 року на адресу суду надійшли заперечення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на касаційну скаргу позивачів, в яких зазначається, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, та прийнятими при дотриманні норм процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
28 листопада 2019 року до суду надійшов відзив Пенсійного фонду України, в якому зазначається, що рішення про ліквідацію, реорганізацію Управління Пенсійного фонду України в Калинівському районі м. Донецька Кабінет Міністрів України не приймав. Позивачем не наведено норм права, відповідно до яких судом може бути покладено зобов`язання на Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківка Донецької області, жодних підстав для правонаступництва в розумінні статті 104 Цивільного кодексу України заявником не надано. На думку Пенсійного фонду України, позиція викладена у відзиві на касаційну скаргу узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 17 липня 2019 року у справі №425/260/17. У зв`язку із чим, Пенсійний фонд України вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими при дотриманні норм процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
13 грудня 2019 року до суду надійшли письмові пояснення Пенсійного фонду України, в яких зазначається про відсутність правових підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні №53243177 з Управління Пенсійного фонду України в Калинівському районі м. Донецька на Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області або на Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.
Від Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Донецька відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивачів не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Касаційна скарга надійшла до суду 07 серпня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/42871/15-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 13 листопада 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 757/42871/15-а та призначив її до розгляду в судове засідання з повідомленням та викликом учасників справи, колегією у складі трьох суддів 3 грудня 2019 року.
3 грудня 2019 року процесуальною ухвалою суду вирішено продовжити розгляд справи №757/42871/15-а в письмовому провадженні.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року не відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржників є прийнятні з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність спору у справі №757/42871/15-а, яка вирішується у Верховному Суді полягає у невиконанні судового рішення (постанови Печерського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року), яке набрало законної сили, у зв`язку з відсутністю рішення держави стосовно визначення правонаступника - відповідача у цій справі (Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Донецька).
Згідно зазначеного судового рішення держава в особі Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Донецька зобов`язана нарахувати та виплачувати позивачам на їх банківські рахунки, відкриті в ПАТ КБ "Приват-Банк", пенсію, починаючи з 1 липня 2014 року з проведенням індексації, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та надбавку до пенсії як дитині війни, починаючи з 1 листопада 2011 року.
Однак, у зв`язку із тим, що до відділу ДВС м. Дружківка у Донецькій області не надійшла інформація про виконання постанови Печерського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року, 2 лютого 2017 року зазначеним відділом ДВС здійснено вихід за адресою боржника, де було встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Донецька фактично відсутнє за місцем реєстрації.
Крім того, 10 лютого 2017 року від ОСОБА_1 до відділу ДВС м. Дружківка у Донецькій області надійшов запит про звернення в Печерський районний суд м. Києва з поданням про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.
Враховуючи зазначене вище, у березні 2017 року Державний виконавець Дружківського ВДВС у Донецькій області звернувся до Печерського районного суду м. Києва із поданням про заміну сторони виконавчого провадження Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька її правонаступником - Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківка у виконавчому провадженні №53243177.
Відмовляючи в задоволенні зазначеного подання, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що процесуальне правонаступництво між УПФ України в Калінінському районі м. Донецька та УПФ в м. Дружківка не відбулось.
Надаючи оцінку вказаним висновкам судів попередніх інстанцій, колегія суддів Верховного суду зазначає наступне.
Верховним Судом у постановах від 1 жовтня 2019 року у справі №826/3943/16 та 1 жовтня 2019 року у справі №804/3646/18 сформовані позиції, які полягають у тому, що громадянин України, незалежно від країни проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення; пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Особливість цієї справи полягає у наступному:
- судове рішення у справі №757/42871/15-а набрало законної сили 16 червня 2016 року, тобто більше ніж 3,5 роки зазначене рішення не виконується;
- позивачами у цій справі є особи, які виїхали на постійне місце проживання за межі України;
- розгляд питання про заміну сторони виконавчого провадження №53243177 було ініційовано саме державою в особі державного виконавця Дружківського ВДВС у Донецькій області. Мотивами зазначеного подання було неможливість виконання судового рішення, яке набрало законної сили, через фактичну відсутність боржника за місцем реєстрації та відповідний запит стягувачів;
- відповідачем у цій справі є, зокрема, Пенсійний фонд України, який згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові соціальної політики;
- у відкритому судовому засіданні, яке відбулося в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, представником Пенсійного фонду України (центрального органу виконавчої влади) не надано жодного доказу того, що Пенсійним органом України протягом усього періоду наявності невирішеної проблеми невиконання судового рішення у цій справі, вживалися будь-які дії, спрямовані на врегулювання на законодавчому рівні питання правонаступництва УПФ України в Калінінському районі м. Донецька, яке є недіючим;
- на запитання Верховного Суду щодо визначення одного з трьох суб`єктів можливого правонаступництва у виконавчому провадженні №53243177 з Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька на Пенсійний фонд України, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області або Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, Пенсійним фондом України в письмових поясненнях від 13 грудня 2019 року висловлено заперечення при одночасному незазначені іншого альтернативного способу вирішення ситуації щодо заміни сторони виконавчого провадження №53243177 із посиланням на відсутність відповідного механізму (порядку) .
У зв`язку із викладеним, при вирішенні цієї справи суд також враховує:
- принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (стаття 8 Конституції України, стаття 6 КАС України та частина перша статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини");
- принцип пріоритетності застосування та обов`язковості міжнародних договорів, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (статті 3, 7 КАС України та стаття 15 Закону України "Про міжнародні договори");
- принцип пріоритетності застосування норм Конституції України над іншими нормативно-правовими актами (статті 3, 7 КАС України);
Для вирішенні цієї справи важливе значення мають положення частини шостої статті 7 КАС України, згідно з якими у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Таким чином, аналогія закону та аналогія права допускається для застосування адміністративним судом виключно з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень та лише у випадку взагалі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини.
Практика Касаційного адміністративного суду щодо застосування аналогії закону для гарантування особі права на соціальний захист сформована, зокрема, у постановах від 09 листопада 2018 року у справі №751/11448/16-а та від 21 лютого 2019 року у справі № 565/1071/17.
Відповідно до частини першої статті 264 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи, суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.