ПОСТАНОВА
Іменем України
24 грудня 2019 року
Київ
справа №826/15961/16
касаційне провадження №К/9901/45231/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.
секретаря судового засідання: Грабовської Т.О.,
за участі представників:
позивача: Сологуба В.Л.,
відповідача-1: Пріцака І.Є., Резнікової М.І.,
відповідача-2: Шевченка Ю.А.,
третьої особи - 1: Долича О.В., Теслі С.М.;
третьої особи - 2: Базюченка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосіпан" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2017 (головуючий суддя: Мацедонська В.Е., судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.) у справі 826/15961/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосіпан" до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський", Громадська організація "Спілка вкладників Михайлівського" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосіпан" (далі - ТОВ "Екосіпан") звернулося до суду з позовом до Національного банку України (далі-НБУ або 1-й відповідач), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО або 2-й відповідач), треті особи: Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" (далі ПАТ "Банк Михайлівський" або третя особа-1), Громадська організація "Спілка вкладників Михайлівського" (далі - ГО "Спілка вкладників Михайлівського" або третя особа-2), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 №14/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" (далі - рішення Правління НБУ №14/БТ);
визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду від 23.05.2016 №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" (далі - рішення Виконавчої дирекції Фонду №812);
визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі - рішення Правління НБУ №124-рш);
визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду від 12.07.2016 №1213 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку" (далі - рішення Виконавчої дирекції Фонду №1213);
зобов`язати Національний банк України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в якості банківської установи - в обсязі та стані, які існували до прийняття рішення Правління НБУ №14/БТ.
На обґрунтування позовних вимог ТОВ "Екосіпан" зазначило, що є мажоритарним акціонером Банку, а з позовною заявою звернулося фактично в інтересах Банку як контролюючий акціонер банківської установи. Стосовно оспорюваних у справі рішень, Позивач вказав на те, що такі є необґрунтованими та прийняті з порушенням вимог Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №4452-VI) та Закону України від 07.12.2000 №2121-III "Про банки і банківську діяльність" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №№2121-III). Зокрема, НБУ не дотримано законодавчо визначеної процедури в частині строку щодо віднесення Банку до категорії неплатоспроможних (рішення прийнято раніше ніж зі спливом 180 днів з дня віднесення Банку до категорії проблемних); у відповідача були відсутні визначені законодавством підстави для віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, оскільки ПАТ "Банк Михайлівський" після віднесення його до категорії проблемних не здійснювало операції, внаслідок яких зобов`язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов`язань перед юридичними особами; Банком вживались заходи з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2017 адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано рішення Правління НБУ від 23.05.2016 №14/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних";
визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчої дирекції Фонду від 23.05.2016 №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку";
визнано протиправним та скасовано рішення Правління НБУ від 12.07.2016 №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський";
визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчої дирекції Фонду від 12.07.2016 №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку".
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції визнав наявність права позивача на оскарження спірних рішень. Суд першої інстанції визнав, що з прийняттям рішення Правління НБУ № 14/БТ позивача протиправно позбавлено права у 180-денний строк привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі з вимогами нормативно-правових актів НБУ. Так, суд першої інстанції встановив, що рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних прийнято за більше, ніж 20 днів до закінчення 180-денного строку, наданого чинним законодавством банку, віднесеному до категорії проблемних, для приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, що вказує на передчасність прийняття Правлінням НБУ рішення №14/БТ.
Також суд першої інстанції, з посиланням на частину першу статті 297 ГК України, статтю 239 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначив, що укладання банком договору з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - ТОВ "ІРЦ") не є порушенням закону і виконання розпорядження про перерахування відповідних сум з рахунку свого клієнта, зараховування відповідних сум на рахунки отримувачів не створило взаємних зобов`язань щодо повернення коштів, наданих у позику фізичним особам.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішення про визнання банку проблемним є банківською таємницею, у зв`язку чим сторони договорів позики (ТОВ "ІРЦ" і ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" (далі - ТОВ "КІЦ" та їх контрагенти - фізичні особи) не знали і не могли знати про встановлені НБУ обмеження щодо діяльності банку. Також суд першої інстанції вважав, що операції, внаслідок яких збільшилися зобов`язання банку перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок зменшення зобов`язань перед юридичними особами, не можна вважати операціями банку, оскільки останній не був стороною договорів позики, а лише виконував розпорядження свого клієнта - ТОВ "ІРЦ". Водночас, суд першої інстанції вважав, що збільшення зобов`язань банку перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування відбулось внаслідок перерахування ТОВ "ІРЦ" коштів у вигляді сплати процентів за позиками та повернення грошових коштів в безготівковій формі на рахунки фізичних осіб, відкриті банком до прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемних на рахунки, відкриті після вказаного рішення НБУ, а не внаслідок внесення фізичними особами коштів на рахунки при їх відкритті в банку.
За такої позиції суд першої інстанції погодився з доводами позивача про протиправність спірних рішень та скасував їх.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2017 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2017 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорювані у цій справі рішення прийняті у спосіб та у межах наділених законодавством повноважень, з дотриманням визначеної законодавцем процедури.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ "Екосіпан" подало касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не перевірив, чи насправді призвело укладання ТОВ "ІРЦ", від імені якого діяв банк, договорів залучення коштів від фізичних осіб на здійснення банком операцій щодо відкриття поточних рахунків клієнтам - фізичним особам до збільшення зобов`язань банку перед ними в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок зменшення зобов`язань перед юридичною особою. У той же час, на переконання позивача, банк не допустив порушень банківського законодавства.
Також скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не врахував обставин, які були підставою для прийняття оскаржуваних рішень НБУ, чим перебрав на себе дискреційні повноваження та встановив нові підстави для віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Окремо скаржник звернув увагу на те, що апеляційний суд врахував докази, які не існували на момент прийняття відповідачами спірних рішень та не були досліджені у суді першої інстанції, а саме: Звіт (висновки) про результати перевірки електронних документів по операціях, проведених в період з 19 до 23 травня 2016 року, акт за результатами вибіркової перевірки відповідності факту здійснення операцій з готівковими коштами через каси відділень банку даним АБС Б2 від 22 березня 2017 року; висновки за матеріалами службового розслідування за фактами проведення банківських проводок без достатньої правової підстави та повідомлення працівниками банку клієнтів банку про необхідність сплати заборгованості на користь третіх осіб, затвердженого 01.08.2016. Отже, рішення прийнято на підставі неналежних доказів.
Скаржник також звернув увагу на суперечливість висновків суду апеляційної інстанції, оскільки за відсутності факту перерахування коштів зобов`язання банку перед клієнтами не могли ані збільшитися, ані зменшитися.
Окрім того, скаржник стверджує, що збільшення зобов`язань банку виникло внаслідок виконання останнім вимог НБУ.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.08.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідних положень" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 25.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2019 справу призначено до розгляду у відкрите судове засідання з повідомленням учасників справи на 14.08.2019.
У справі неодноразово оголошувалася перерва за клопотанням сторін.
В порядку, визначеному статтею 338 КАС України, 2-й відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін із покликанням на повне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин у справі та ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Водночас 1-й відповідач зазначив, що оскаржувані рішення передбачені законом як обов`язкові заходи впливу які застосовуються за результатом банківського нагляду, є актами індивідуальної дії та станом на час судового розгляду вичерпали свою дію після реалізації. Стверджував, що позивач не навів, які саме його права та інтереси порушені спірними правовідносинами.
1-й відповідач звернув увагу на те, що підставою для прийняття Національним Банком постанови №917/БТ від 22.12.2015 "Про віднесення ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" (далі - Постанова № 917/БТ), слугував факт встановлення здійснення банківською установою ризикової діяльності, ознакою якої було здійснення банком операції, що не мають очевидної економічної доцільності (залучення коштів від небанківських фінансових установ, зокрема, ТОВ "ІРЦ", ТОВ "ФК Фінансовий центр" за процентними ставками вищими, ніж процентні ставки по банківській установі, при значному обсязі таких операцій в зобов`язаннях та при наявності тенденції збільшення вартості таких коштів з початку поточного року). Постанова № 917/БТ позивачем у судовому порядку не оскаржувалась та є чинною. Проте після прийняття Постанови № 917/БТ 1-м відповідачем були виявлені факти здійснення банком 19.05.2016 операцій (оформлення, переоформлення договорів), внаслідок яких зобов`язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування ФГВФО збільшено за рахунок зменшення зобов`язань перед юридичною особою.
В порядку, визначеному статтею 44 КАС України, 2-й відповідач подав письмові пояснення, у яких заперечував проти вимог та доводів касаційної скарги позивача із посиланням на повне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин у справі та ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Стверджував, що спірними правовідносинами не порушуються права та інтереси позивача.
Громадська організація "Спілка вкладників Михайлівського" правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалася.
У судових засіданнях представник позивача підтримав доводи викладені в касаційній скарзі. Також зазначив, що банк не порушував вимог діючого законодавства та Національного банку, здійснював свою діяльність з урахуванням плану та графіку узгодженого із 1-м відповідачем. Стверджував, що НБУ навмисно штучно створив несприятливі умови для роботи банку.
На противагу твердженням позивача представник 1-го відповідача зазначив, що 20.05.2016 в ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" не працював програмний комплекс "Операційний день банку Б2", внаслідок чого Банком своєчасно не було подано до НБУ статистичну звітність та не проводилися платежі клієнтів. Водночас в подальшому на підставі звіту куратора статистичної звітності ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" за формою № ІД "Баланс банку" було встановлено, що станом на 20.05.2016 обсяг залучених коштів фізичних осіб збільшився порівняно з даними за станом на 19.05.2016 на 1 031,3 млн. грн. та становив 2 681,8 млн. грн.
Також стверджував, що станом на 20.05.2016, порівняно з даними балансу на 19.05.2016 відбулось значене збільшення залишків на рахунках фізичних осіб і значне збільшення дебіторської заборгованості, водночас відбулось зменшення коштів юридичних осіб. Проте НБУ зазначені зміни не погоджував.
Представник 2-го відповідача додатково зазначив, що активів Банку "Михайлівський" не вистачало для здійснення зазначених операцій, у зв`язку із чим мало місце лише технічне відображення на рахунках збільшення вкладів фізичних осіб за рахунок зменшення коштів на рахунках юридичних осіб.
Верховний Суд переглянув оскаржене судове рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог статті 341 КАС України, з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, 22.12.2015 Постановою Правління НБУ №917/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів та до кінця цього строку йому встановлено ряд обмежень. Згідно із пунктами 1, 2 зазначеної постанови підставою для її прийняття послугувало встановлення факту здійснення банком ризикової діяльності та достроково припинено Угоду від 26.11.2015 № 121, укладену між НБУ і цим банком.
Постанова №917/БТ не була оскаржена ПАТ "Банк Михайлівський" (далі - Банк).
Також судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 28.12.2015 Банк надав НБУ план фінансового оздоровлення, який передбачав програму капіталізації. Проте листом від 27.01.2016 НБУ повідомив про його неприйнятність та необхідність доопрацювання з наведенням відповідного переліку.
03.02.2016 Банк повторно подав план фінансового оздоровлення, який включав програму капіталізації. НБУ повідомив про його неприйнятність та необхідність доопрацювання, оскільки не враховані його зауваження щодо визначення необхідних заходів, спрямованих на дотримання обмежень у діяльності, встановлених постановою Правління НБУ № 917/БТ (лист від 10.02.2016).
Листом від 15.02.2016 Банк надав НБУ план фінансового оздоровлення, який включав в себе програму капіталізації, однак НБУ повідомив про його неприйнятність та необхідність доопрацювання (лист від 14.03.2016).
22.03.2016 Банк подав до НБУ план фінансового оздоровлення, який включав в себе програму капіталізації.
05 квітня 2016 року Банк надав до НБУ, відповідно до усних домовленостей, план фінансового оздоровлення, який включає в себе програму капіталізації, і у подальшому був прийнятий НБУ.
В подальшому, 27.04.2016 Правлінням НБУ прийнято постанову №295/БТ "Про окремі питання діяльності ПАТ "Банк Михайлівський" та внесення змін до постанови Правління НБУ від 22.12.2015 року №917/БТ", якою, враховуючи, що ПАТ "Банк Михайлівський" виконує заходи, передбачені Планом фінансового оздоровлення, спрямовані на зменшення кредитного ризику та підтримання ліквідності банку.
У тексті постанови Правління НБУ №295/БТ зазначено, що ПАТ "Банк Михайлівський" станом на 01.04.2016 забезпечено виконання Плану фінансового оздоровлення в частині запланованих заходів на цю дату щодо погашення заборгованості за кредитами, наданими клієнтам (далі - Постанова №295/БТ).
Встановлено використання коштів, залучених небанківськими фінансовими установами від фізичних осіб, на погашення та обслуговування кредитів, наданих ПАТ "Банк Михайлівський" пов`язаним з банком особам. У зв`язку із цим, у пунктом 3 Постанови №295/БТ НБУ погоджено графік погашення небанківськими фінансовими установами (ТОВ "ІРЦ" та ТОВ "КІЦ") коштів, залучених від фізичних осіб, наданих ПАТ "Банк Михайлівський" (лист від 22.04.2016 № 16-01-1771).
Згідно із пунктом 1 постанови №295/БТ 1-м відповідачем були пом`якшені раніше встановлені обмеження, зокрема з переліку обмежень виключено зобов`язання ПАТ "Банк Михайлівський" не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до дати прийняття цієї постанови, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 20.05.2016, згідно з даними статистичної звітності Банку поданими до НБУ форми №1Д "Баланс банку", обсяг залучених коштів фізичних осіб збільшився порівняно з даними за станом на 19.05.2016 на 1031,3 млн. грн. та становив 2681,8 млн. грн.
Також на підставі звіту куратора банку від 23.05.2016 суд апеляційної інстанції встановив, що 20.05.2016 у Банку не працював програмний комплекс "Операційний день банку Б2", внаслідок чого він своєчасно не подав до НБУ статистичну звітність та не проводив платежі клієнтів. Водночас Банк надіслав звітність до Фонду.
Отже судом апеляційної інстанції було встановлено, що станом на 20.05.2016, порівняно з даними балансу на 19.05.2016, відбулись зміни:
- значне збільшення залишків на рахунках фізичних осіб - становить 2676,9 млн. грн. (станом на 19.05.2016 - 1645,0 млн. грн.);
- значне збільшення дебіторської заборгованості на рахунку 2809 - становить 1610,2 млн. грн. (з 12,9 млн. грн., головним чином заборгованість ТОВ "ІРЦ" та ТОВ "КІЦ");
- значне зменшення коштів на коррахунку в НБУ - 28,9 млн. грн. (з 70,8 млн. грн.);
- зменшення коштів юридичних осіб - становлять 240,9 млн. грн. (з 420,7 млн. грн.);
- значне зменшення кредитів, наданих фізичним особам - становлять 5,5 млн. грн. (з 682,5 млн. грн.);
- зміна позичальників - юридичних осіб та зменшення суми заборгованості за кредитами, наданими юридичним особам з 1528,7 млн. грн. до 1337,0 млн. грн., одночасно із зменшенням застави, отриманої банком з 2465,6 млн. грн. до 339,0 млн. грн.
Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що на запит куратора № 78 від 23.05.2016, Банк не надав пояснень і первинних документів, на підставі яких були здійснені зазначені операції. Згідно із зазначеною в звіті інформацією про вклади фізичних осіб в учасниках Фонду (форма № 1Ф) станом на 20.05.2016, отриманим НБУ від Фонду листом від 23.05.2016 №21-24551/16, встановлено збільшення суми можливого відшкодування порівняно зі станом на 23.12.2015 на 1325 млн. грн. з 1223 млн. грн. до 2548 млн. грн. або на 108,3%. У тому числі збільшення на 1111 млн. грн. відбулось 19.05.2016. Станом на 20.05.2016 збільшилась кількість вкладників - фізичних осіб, вклади яких підлягають відшкодуванню Фондом, порівняно зі станом на 23.05.2015 на 16433 осіб (у тому числі на 5535 вкладників 19.12.2016) з 49315 осіб до 65748 осіб.
23.05.2016 НБУ прийняло Постанову №14/БТ, якою віднесено Банк до категорії неплатоспроможних у зв`язку з проведенням Банком вказаних вище операцій, які призвели до збільшення зобов`язань банківської установи перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок зменшення зобов`язань перед юридичною особою.
Так, згідно з договором доручення № 1 від 11.11.2014 Банк виступає повіреним від імені ТОВ "ІРЦ" та здійснював залучення грошових коштів у позику для цього товариства від фізичних осіб шляхом укладення з ними договорів.
Відповідно до додатку 2 до договору №19 від 05.01.2016 про внесення змін до договору доручення №1 від 11.11.2014, підпунктами 6, 7 пункту 1.2 додатку № 3 від 05.01.2016 до вищенаведеного договору передбачено, що ТОВ "ІРЦ" здійснює сплату процентів за такими позиками та повернення грошових коштів в безготівковій формі на рахунок фізичної особи, відкритий у цьому банку.
Згідно з договором доручення від 01.04.2016 № 2, Банк виступає повіреним від імені ТОВ "ІРЦ" у зв`язку з необхідністю обслуговування фізичних осіб, які уклали з цим товариством за посередництва банку договори, що передбачають отримання/залучення грошових коштів у позику від фізичних осіб, внаслідок чого одночасно з укладенням банком договорів про залучення коштів від фізичних осіб банк укладав з такими фізичними особами договори про відкриття в банку банківського (поточного) рахунку.
Внаслідок відображення операцій відповідно до виписки по особовому рахунку ТОВ "ІРЦ" № НОМЕР_1, відкритого в банку, за період з 04.05.2016 до 20.05.2016 фізичним особам перераховано 1507,3 млн. грн. Стан цього рахунку товариства на 19.05.2016 зменшився з 37,8 млн. грн. до 2,6 млн. грн., шляхом списання коштів з рахунку в сумі 1544,8 млн. грн.
Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що списання з рахунку цього товариства та зарахування на рахунки фізичних осіб грошових коштів відбулось внаслідок наступних операцій.
Згідно з договором відступлення права вимоги від 19.05.2016 № 2 ТОВ "КІЦ" відступило Банку право вимоги за договором купівлі-продажу цінних паперів від 17.05.2016 № БВ1-БО39/13, що укладений з ТОВ "Старкепітал". Банком відображено розрахунки внутрішніми проводками в балансі шляхом збільшення на 181,1 млн. грн. залишку за рахунком ТОВ "КІЦ", що відкритий в банку.
Банком відображено розрахунки внутрішніми проводками в балансі шляхом збільшення залишку за рахунком ТОВ "ІРЦ", відкритим в банку, на:
- 870 млн. грн. згідно з договорами відступлення права вимоги від 18.05.2016 №1805, за якими ТОВ "ІРЦ" відступило Банку право вимоги боргу за кредитними договорами з фізичними особами (106197 кредитних договорів) на загальну суму 1061 млн. грн. (з дисконтом в 191,5 млн. грн.);
- 562 млн. грн. згідно з договором відступлення права вимоги від 19.05.2016 № 1, за якими ТОВ "ІРЦ" відступило Банку право вимоги коштів відповідно до договорів купівлі-продажу цінних паперів, що укладені з юридичними особами.
ТОВ "ІРЦ" надало фінансову допомогу ТОВ "ФК "Фінансовий центр" та ТОВ "Дортмунд Інвест" на загальну суму 30,2 млн. грн.
ТОВ "ІРЦ", ТОВ "КІЦ", ТОВ "ФК "Фінансовий центр" та ТОВ "Дортмунд Інвест" за рахунок коштів, відображених на їх рахунках внаслідок проведення вищезазначених операцій, та коштів, що обліковувались на їх поточних рахунках (28,5 млн. грн.), перерахували на поточні рахунки 14673 фізичних осіб, відкриті в банку, кошти на загальну суму 1642 млн. грн. з призначенням платежу: "Повернення коштів згідно з договором", "оплата процентів по договору", у тому числі достроково.
Згідно зі звітом куратора банку від 23.05.2016 та випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 ТОВ "ІРЦ", відкритого в цьому банку, за період з 04.05.2016 до 20.05.2016, зазначене збільшення вкладів фізичних осіб відбулось внаслідок повернення ТОВ "ІРЦ" залучених коштів та виплати доходу фізичним особам згідно з договорами, укладеними з фізичними особами, що передбачають отримання/залучення ТОВ "ІРЦ" грошових коштів у позику від фізичних осіб.
23.05.2016 Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від № 812, згідно з яким розпочала процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 1 місяць з 23.05.2016 до 22.06.2016 (включно), призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора банку Ірклієнку Ю. П. на той самий строк.
13.06.2016 рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 991 продовжено строки тимчасової адміністрації в Банку з 23.06.2016 до 22.07.2016 включно та продовжено на цей строк повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Ірклієнка Ю. П.
12.07.2016 рішенням Правління НБУ № 124-рш за результатом розгляду пропозиції Фонду, викладеної в листі від 06.07.2016 №40-29180/16, пояснювальної записки Департаменту банківського нагляду, відкликано банківську ліцензію та ліквідовано Банк.
Того ж дня Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 1213, згідно з яким розпочала процедуру ліквідації Банку з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора на вказаний період Ірклієнку Ю. П .
Вважаючи протиправними рішення відповідачів, ТОВ "Екосіпан" звернулося з даним позовом до суду.
Щодо права ТОВ "Екосіпан" на звернення із цим позовом до суду, Верховний Суд зазначає таке.
Подібні правовідносини вже були предметом дослідження Верховним Судом у справі №826/2184/17 за позовом ТОВ "Авангард-Експо" до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Златобанк" про визнання протиправними та скасування рішень. Скаржники зазначали, що законодавством не передбачено право акціонера звертатися до адміністративного суду за захистом прав акціонерного товариства, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, або якщо таке право надається йому за статутом. З посиланням на рішення у справі "Фельдман, Банк "Слов`янський" проти України (Заява № 42758/05, 21.12.2017) Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 05.02.2019 дійшла висновку, що після введення тимчасової адміністрації всі повноваження виконавчого органу (правління) банку призупиняються, а у разі ліквідації припиняються. Ураховуючи викладене, банк як юридична особа в особі її органів правління позбавлений будь-якої можливості на звернення до суду за захистом порушених прав банку (його акціонерів) з метою оскарження відповідного рішення НБУ, зокрема, про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. ФГВФО чи його уповноваженої особи, якій делеговано повноваження тимчасового адміністратора банку (ліквідатора), у силу норм Закону № 4452-VI у своїй діяльності спрямована на співпрацю з НБУ, а не на звернення до суду з вимогами щодо визнання протиправними дій НБУ та/або оскарження прийнятих НБУ рішень. Позивачем у справі розглянутій Великою Палатою є особа, на захист прав чи інтересів якої були спрямовані позовні вимоги. У справі йшлось про порушення прав ПАТ "Златобанк", а не ТОВ "Авангард-Експо". Способи захисту, про застосування яких просив позивач, були направлені на відновлення прав та інтересів ПАТ "Златобанк", а не ТОВ "Авангард-Експо". Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позивачем у справі 826/2184/17 мав бути не ТОВ "Авангард-Експо", а ПАТ "Златобанк".
Водночас Велика Палата Верховного Суду у справі 826/2184/17 дійшла висновку про існування виключних обставин, у силу яких слід визнати повноваження контролюючого акціонера, тобто ТОВ "Авангард-Експо" звернутись до суду з позовом у цій справі в інтересах ПАТ "Златобанк".
Верховний Суд України у постанові від 27.06.2017 у справі № 826/4275/16 (провадження № 21-3739а16) за подібних обставин, серед іншого, дійшов висновків, що спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, і що особа, яка є власником істотної частки в банку, має право звертатись до суду у зв`язку із втручанням органів державної влади в особі НБУ та Фонду в діяльність банку. Велика Палата Верховного Суду погодилася з правовими висновками Верховного Суду України в цій частині, але вважала за необхідне уточнити, що така особа діє від імені банку, а не у власних інтересах.
Фактичні обставини у справі, що розглядається, не містять істотних відмінностей, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду у справах 826/2184/17 №826/4275/16 є релевантними.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Банк Михайлівський" є суб`єктом господарювання та здійснює діяльність на підставі банківської ліцензії від 14.06.2013 №268 та Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 21.06.2013 №268, виданих Національним банком України; позивач є учасником ПАТ "Банк Михайлівський" із розміром частки у статутному капіталі 100% згідно з відомостями про структуру власності ПАТ "Банк Михайлівський".