ПОСТАНОВА
Іменем України
26 грудня 2019 року
Київ
справа №570/3880/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23536/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року (головуючий суддя - Капустинський М.М., судді: Мацький Є.М., Шидловський В.Б.)
у справі №570/3880/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області
про стягнення середньої заробітної плати.
I. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила поновити строк звернення до суду на підставі довідки Олександрійської лікарні від 4 липня 2016 року та стягнути з Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області середню заробітну плату з моменту закінчення повноважень на виборній посаді (5 листопада 2015 року) по дату прийняття судового рішення.
2. Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, з урахуванням ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року про виправлення описки, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Забродської сільської ради на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату з моменту закінчення повноважень на виборній посаді (5 листопада 2015 року) та на період працевлаштування, але не більше ніж шість місяців з моменту звільнення (5 травня 2016 року) в розмірі 20 752,20 грн.
4. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 11 серпня 1998 року по 5 листопада 2015 року позивач працювала на виборній посаді Заборольського сільського голови, що підтверджується копією записів трудової книжки. До обрання сільським головою обіймала посаду директора Заборольського Центру культури та дозвілля, з якої її звільнено 11 серпня 1998 року, у зв`язку з переходом на виборну посаду.
6. 20 листопада 2015 року розглянувши звернення позивача щодо працевлаштування по можливості на посаду директора центру культури і дозвілля села Забороль, яку обіймала в 1998 році до обрання на посаду сільського голови, Відділ культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації листом №495-03/02-15 повідомив ОСОБА_1 про те, що на даний час на умовах безстрокового трудового договору на посаді завідувача клубом села Забороль працює ОСОБА_2, в зв`язку з відсутністю в штатному розписі клубу села Забороль вакантних посад, працевлаштувати не має можливості.
7. Заборольська сільська рада Рівненського району Рівненської області в доповнення до відповіді Заборольської сільської ради від 26 листопада 2015 року №41/02-08 на заяву позивача від 6 листопада 2015 року та 23 листопада 2015 року щодо збереження за нею середньої заробітної плати на період працевлаштування, відповідно до частини другої статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", у зв`язку з неможливістю працевлаштування за попереднім місцем роботи у Відділ культури Рівненської райдержадміністрації, повідомила листом від 4 грудня 2015 року №42/02-08, що встановити факт позивача перебування у трудових відносинах, до обрання ОСОБА_1 Заброльським сільським головою у 2010 році, з Відділом культури і туризму Рівненської райдержадміністрації, чи з будь-яким іншими підприємством, установою, організацією, незалежно від форми власності, не вдалося, тому Заборольська сільська рада не прийматиме рішення щодо збереження за ОСОБА_1 середньої заробітної плати на період її працевлаштування, оскільки не має жодних підстав.
8. 21 грудня 2015 року позивачка повторно звернулася з заявою до Заборольської сільської ради Рівненського району Рівненської області про виплату їй середньомісячної заробітної плати сільського голови на підставі частиною другою статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад". Проте, відповідач у такій виплаті відмовив.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не перебувала у трудових відносинах до обрання її Заборольським сільським головою у 2010 році, а законодавство про місцеве самоврядування передбачає гарантії виключно для тих громадян, які працювали до їх обрання (надання попередньої роботи), тому і не зберігалась за ОСОБА_1 середня заробітна плата, яку вона отримувала на виборній посаді в сільській раді.
10. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що відмова відповідача в прийнятті позивача на посаду директора Заборольського Центру культури та дозвілля, яку вона обіймала до обрання на посаду сільського голови, у зв`язку з зайнятістю цієї посади іншою особою, та, відсутністю інших вакантних посад в штатному розписі клубу села Забороль надає право на отримання грошової компенсації у зв`язку неможливістю надання їй попередньої роботи.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що в дублікаті трудової книжки ОСОБА_1 відсутні будь-які відмітки про обрання її сільським головою після 1998 року, а тому факт перебування позивачки на такій посаді з 1998 року до 2015 року, що помилково встановлений судом апеляційної інстанції, не підтверджується належними доказами, а саме відповідними рішеннями виборчої комісії.
12. Чинне законодавство передбачає можливість судового розгляду спору про відмову у прийнятті на роботу виборного працівника після закінчення строку його повноважень. Крім того, згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України (постанова "Про порядок розгляду трудових спорів" №9 від 6 листопада 1992 року) вимушений прогул працівника внаслідок відмови у прийнятті на роботі має бути оплачений у розмірі середньомісячного заробітку.
13. Вважає, що апеляційним судом не перевірено, чи перебуває позивачка на обліку у місцевому Центрі зайнятості як безробітна та чи отримує відповідні державні соціальні виплати по безробіттю.
14. Зазначені обставини не були встановленій апеляційним судом, оскільки в порушення вимог статті 53 КАС України до участі у справі не було залучено відділ культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Такі порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
15. Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції на ці обставини уваги не звернув, пояснень позивачки в достатньому обсязі не перевірив, не визначився з характером спірних правовідносин, не дослідив всі наявні у справі докази та не надав їм належної оцінки, не вирішив, які правові норми підлягали застосуванню до спірних правовідносин та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
17. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.