ПОСТАНОВА
Іменем України
27 грудня 2019 року
Київ
справа №641/3961/15-а
касаційне провадження №К/9901/10023/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.12.2015 (головуючий суддя: Мельник І.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 (головуючий суддя: Філатов Ю.М., судді: Мельнікова Л.В., Бартош Н.С.) у справі №641/3961/15-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту комунального господарства Харківської міської ради, третя особа: Виконавчий комітет Харківської міської ради про визнання дій протиправними та відшкодування шкоди,
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Департаменту комунального господарства Харківської міської ради (далі - відповідач), третя особа: Виконавчий комітет Харківської міської ради, в якому просила:
визнати протиправними дії відповідача щодо знесення нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 61,8 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належала їй на праві приватної власності;
стягнути за рахунок коштів місцевого бюджету з Департаменту комунального господарства Харківської міської ради на її користь грошові кошти в розмірі 581 656 грн, в якості відшкодування майнової шкоди у вигляді прямих збитків, заподіяної протиправними діями;
стягнути за рахунок коштів місцевого бюджету з Департаменту комунального господарства Харківської міської ради на її користь грошові кошти в розмірі 707 000 грн, в якості відшкодування майнової шкоди у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди), заподіяної протиправними діями.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 02.10.2013 Виконавчим комітетом Харківської міської ради було прийнято рішення №605 "Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан", яким Департаменту комунального господарства міста Харкова було доручено забезпечити звільнення території від безхазяйного майна, самовільно розміщених об`єктів, тимчасових будівель торгівельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення у відповідності з Додатком до вказаного вище рішення, в пункті 7 якого була також зазначена і будівля, належна їй на праві приватної власності, а вже наступного дня відповідачем було знесено цю будівлю, про що складено Акт №582/13, де зазначено, що здійснено демонтаж будівлі, а рештки транспортовано для зберігання на полігон в с.м.т. Дергачі.
Стверджувала, що придбана позивачем будівля (на підставі договору купівлі-продажу - нежитлової будівлі від 07.08.2008, укладеного між Приватним підприємством фірмою "НОРК" та ОСОБА_1 ) є нерухомим майном, знесення якого відповідачем завдало позивачці майнової шкоди у вигляді реальних збитків у розмірі вартості цього майна, а також збитків упущеної вигоди. Згідно з висновком про визначення ринкової вартості нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. "А-1", розташованої за адресою: АДРЕСА_1, складеним професійним оцінювачем ОСОБА_2, ринкова її вартість станом на 17.09.2012 становила 581 656 грн. Упущену вигоду позивачкою оцінено у сумі 707 000 грн.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.12.2015 адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправними дії Департаменту комунального господарства Харківської міської ради щодо знесення нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 61,8 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1 на праві приватної власності;
стягнуто з Департаменту комунального господарства Харківської міської ради на користь позивачки грошові кошти в розмірі 30495,01 грн, в якості відшкодування майнової шкоди у вигляді прямих збитків, заподіяної протиправними діями.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення, на підставі якого відповідачем здійснено демонтаж об`єкту нерухомості, скасовано у судовому порядку, тому з посиланням на статтю 56 Конституції України, частину першу статті 1166 ЦК України суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачці шкоди, завданої незаконним знесенням її нерухомості, у розмірі, виходячи із вартості цього майна, обумовленою у договорі купівлі-продажу. Суд відзначив, що звіт професійного оцінювача не може визнаватися належним доказом, оскільки складений 17.09.2012, тобто більше року до події (03.10.2013) щодо знищення нежилої будівлі, за своїм призначенням та Методикою оцінки не відповідає вимогам статті 1192 ЦК України. В решті позовних вимог судом першої інстанції відмовлено з посиланням на недоведеність розміру заявлених до відшкодування збитків.
Щодо відшкодування майнової шкоди у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди), то суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою в справі є фізична особа ОСОБА_1, яка за своїм статусом в контексті предмету спору не є тотожною фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, що здійснювала господарську діяльність. Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди), завданої фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, роз`яснивши позивачці право на звернення до суду в статусі фізичної особи-підприємця в порядку Господарського процесуального кодексу України або на звернення з адміністративним позовом у порядку статті 21 КАС України.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2016 скасовано постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.12.2015 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Департаменту комунального господарства Харківської міської ради на користь позивачки грошових коштів в розмірі 30195,01 грн в якості прямих збитків, заподіяних протиправними діями, та ухвалено в цій частині нове рішення про закриття провадження у справі.
В решті постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.12.2015 залишено без змін.
Ухвалюючи рішення про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди підлягає відшкодуванню шкода за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Водночас дійшов до висновку, що встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. У спірному випадку шкода, заподіяна позивачці є наслідком протиправності рішення органу місцевого самоврядування, на виконання якого, власне, і було проведено демонтаж нерухомого майна. Відтак, позовні вимоги про відшкодування шкоди мають бути пред`явлені до розпорядника акту в порядку цивільного судочинства.
В решті суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції в частині сум, які підлягають відшкодуванню на користь ОСОБА_1, а постанову суду апеляційної інстанцій скасувати. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржниця наполягає, що саме протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Відтак, на переконання скаржниці, позов подано із дотриманням правил, встановлених статтею 21 КАС України, а тому такі підлягають розгляду в порядку адмінсудочинства.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржуються.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.05.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 13.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24.12.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
На адресу суду касаційної інстанції від відповідача та третьої особи надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останні з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просять у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка набула право власності на нежитлову будівлю "А-1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07.08.2008, укладеного між нею та Приватним підприємством фірмою "НОРК".
10.03.2011 між позивачем та Харківською міською радою укладений договір оренди землі, згідно умов якого позивачці було надано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0090 га для обслуговування вищевказаної будівлі.
Передача земельної ділянки позивачці в оренду відбулася на підставі рішення 38 сесії Харківської міської ради V скликання від 25.11.2009 №281/09 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд".
02.10.2013 Виконавчим комітетом Харківської міської ради було прийнято рішення №605 "Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан", яким відповідачу було доручено забезпечити звільнення території від безхазяйного майна, самовільно розміщених об`єктів, тимчасових будівель торгівельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення у відповідності з Додатком до вказаного вище рішення, в пункті 7 якого була також зазначена і будівля, належна позивачці на праві приватної власності.
Згідно з інформацією, наявною в акті від 03.10.2013 №582/13, відповідачем було проведено роботи з демонтажу цегляної конструкції із залізобетонним перекриттям, а її рештки транспортовано для зберігання на полігон до смт. Дергачі.
Разом з тим, за результатами судового оскарження рішення органу місцевого самоврядування №605, постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.07.2014 у №641/3200/14-а, що набрала законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Харківської міської ради задоволено частково: скасовано рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 605 від 02.10.2013 "Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан" в частині пункту 7 Додатку до вказаного рішення "Перелік самовільно розміщених об`єктів, від яких звільняється територія м. Харкові з метою відновлення, належного утримання та приведення у придатний для використання територіальною громадою міста стан".