ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/13889/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 (судді Дикунська С.Я., Жук Г.А., Мальченко А.О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 (суддя Удалова О.Г.)
у справі № 910/13889/18
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київцентртепло"
про стягнення 932 702, 86 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київцентртепло" заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000539 від 01.04.2016, яка складається з 781 461,84 грн. основного боргу, 132 246,09 грн пені, 13 931,43 грн 3% річних, 5 063,50 грн інфляційних втрат,
Розглядаючи позовні вимоги, господарські суди встановили, що 01.04.2016 між ПАТ "Укртрансгаз" (газотранспортним підприємством) та ТОВ "Київцентртепло" (замовником) укладено Договір № 1604000539 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого газотранспортне підприємство зобов`язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобов`язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачених умовами Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг).
Положеннями п. 3.2 Договору сторони погодили, що газотранспортне підприємство до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства.
Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства (п 3.3 Договору).
За умовами п. 3.4 Договору акт наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.
Розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 5.1 Договору).
Тарифи, визначені в п. 5.1 Договору, є обов`язковими для сторін з дати набрання ними чинності (п. 5.2 Договору). Визначена на їх основі вартість послуг буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами Договору.
Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п. 5.4 Договору).
Відповідно до п. 5.5 Договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному періоді послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Газотранспортне підприємство і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за Договором згідно з п. 7.1 Договору несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством.
За змістом п. 7.3 Договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, з замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Цей Договір згідно з п. 11.1 набирає чинності з моменту його підписання сторонами та укладається на строк до 31.12.2016. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше, ніж за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
У зв`язку із своєчасною несплатою замовником отриманого обсягу газу, газотранспортне підприємство звернулось до суду з цим позовом, в якому окрім вимог про стягнення основного боргу, просило стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню.
Судами встановлено, що на підтвердження розміру своїх позовних вимог позивач надав належним чином засвідчені копії актів наданих послуг № 10-17-1604000539 від 31.10.2017 на суму 56 017,04 грн, № 11-17-1604000539 від 30.11.2017 на суму 135 595,07 грн, № 12-17-1604000539 від 31.12.2017 на суму 172 017,74 грн, № 01-18-1604000539 від 31.01.2018 на суму 192 855,78 грн, № 02-18-1604000539 від 28.02.2018 на суму 186 600,55 грн, № 03-18-1604000539 від 31.03.2018 на суму 204 677,52 грн, № 04-18-1604000539 від 30.04.2018 на суму 25 310,26 грн, всього на суму 973 073,96 грн.
За висновками судів обох інстанцій, доведеною позивачем є лише частина заборгованості, зазначена лише в тих актах наданих послуг, які підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача основний борг у розмірі 692 152,58 грн, пеню в розмірі 61 201,46 грн., 3% річних у розмірі 13 708,51 грн, інфляційні втрати в розмірі 5 063,50 грн; в решті позовних вимог відмовлено.
Апеляційний господарський суд постановою від 20.08.2019 частково скасував рішення місцевого суду, стягнув з відповідача 728 059, 03 грн. заборгованості, 124 010, 73 грн. пені, 13 037, 02 грн. 3% річних, 4 640, 40 грн. інфляційних втрат, в іншій частині залишив рішення без змін.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази часткового погашення заявленої до стягнення заборгованості, апеляційним судом виправлено помилку місцевого суду щодо сплати відповідачем 35906,45 грн, та встановлено, що на виконання умов Договору відповідачем 10.01.2018 сплачено на користь позивача 135 595, 07 грн, 11.01.2018 - 56 017, 05 грн. та 12.02.2018 - 28 092, 55 грн (з урахуванням листів відповідача про зміну призначення платежу № 27/02/18 від 27.02.2018 та № 04/04/18 від 04.04.2018), а всього 219 704, 67 грн. За висновком апеляційного суду, відмовляючи в позовних вимогах в частині стягнення 35 906, 45 грн заборгованості з підстав її сплати відповідачем після порушення провадження у даній справі, місцевий суд не звернув уваги на те, що ці кошти сплачено іншим контрагентом позивача.
Щодо відмови в позовних вимогах про стягнення заборгованості та решти нарахувань за актом наданих послуг, які не підписано відповідачем, то суд апеляційної інстанції погодився з місцевим судом та зазначив, що такі вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими всі вимоги позивача, окрім вимог про стягнення з відповідача вартості послуг, зазначених у непідписаному відповідачем акті № 04-18-1604000539, та нарахувань, здійснених позивачем на вказану суму заборгованості, а також частини боргу, сплаченого відповідачем на момент порушення провадження у даній справі.
Не погоджуючись з висновками судів обох інстанцій в частині відмови в позовних вимогах, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у відповідних частинах скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову про стягнення 25 310,26 грн заборгованості, 8 235, 36 грн пені, 894,41 грн 3% річних, 423,10 грн інфляційних втрат; а також скасувати судові рішення в частині відмови у вимогах про стягнення 28 092, 55 грн основного боргу та прийняти в цій частині нове рішення про закриття провадження і повернення судового збору.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та на порушення норм процесуального права, вважає, що обставина не підписання відповідачем акта № 04-18-1604000539 та не скріплення його печаткою не призводять до звільнення останнього від виконання передбачених п. 5.5 Договору зобов`язань щодо оплати наданих йому послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу.
Також вважає, що судами обох інстанцій неправильно застосовано норми процесуального права та частково відмовлено в тих позовних вимогах, провадження за якими мало бути закрито.
Переглянувши в межах доводів касаційної скарги, тобто в частині відмови в позовних вимогах, постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як правильно зазначив апеляційний господарський суд, досліджуючи правовідносини, що виникли між сторонами даної справи, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України). Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.