ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 914/1221/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2019
(судді Козир Т.П., Яковлєв М.Л., Скрипка І.М.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 (суддя Пукшин Л.Г.)
у справі № 914/1221/17
за позовом Державного підприємства "Бродівське лісове господарство"
до:
1) Закарпатської митниці;
2) Львівської митниці Державної фіскальної служби України;
3) Державної казначейської служби України
про стягнення збитків у сумі 201 810, 01 грн,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2017 року Державне підприємство "Бродівське лісове господарство" звернулось до господарського суду з позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1) та Львівської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2) про стягнення 201 810,01 грн матеріальної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неправомірних дій відповідачів по затриманню вантажу на станції Чоп позивачу було завдано збитків, які полягали в оплаті Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" додаткових зборів в сумі 201 628, 81 грн та оплаті на користь Львівської митниці ДФС за отримання радіологічних сертифікатів для замитнення лісоматеріалів 90,60 грн, у зв`язку з чим ДП "Бродівське лісове господарство" просило стягнути з відповідача 1 шкоду в сумі 201 719, 41 грн та з відповідача 2 шкоду в сумі 90,60 грн
У процесі розгляду справи Господарським судом Львівської області було залучено Державну казначейську службу України в якості відповідача 3 та передано справу за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Справа розглядалась судами неодноразово. При новому розгляді справи позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій він просив стягнути з Державного Бюджету України 117841,63 грн шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці ДФС України.
Під час розгляду заявлених позовних вимог, судами встановлено, що 28.12.2012 між позивачем - Державним підприємством "Бродівське лісове господарство", як замовником, та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", як виконавцем, було укладено договір №2230/1234-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах, відповідно до п.1.1 (в редакції додаткової угоди №3 від 01.12.2015) якого виконавець зобов`язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних напіввагонах.
Пунктом 9.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди №3 від 01.12.2015) встановлено, що останній набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків.
01.04.2016 між Державним підприємством "Бродівське лісове господарство" (продавцем) та FK Invest Kosice a.s. (покупцем) укладено контракт №10316, згідно з п. 1 якого продавець продає, а покупець купує товар в якості валютної угоди. Контрагентами визначено, що об`єктом продажу є деревина паливна з листових порід. Загальна кількість контракту становить 8000 м3. Загальна сума контракту становить 224 000 євро. У пункті 5 вказаного контракту сторонами було погоджено базис поставки DAP залізничний прикордонний перехід Чиєрна над Тисою. Контракт вступає в силу з 01.04.2016 у разі підписання обома сторонами та діє до 15.01.2017.
Судами встановлено, що на виконання умов контракту №10316 позивачем здійснено завантаження лісопродукції 12.05.2016 до вагону №65235830 та 16.05.2016 до вагону №32261802, вагони було замитнено, про що складено вантажні митні декларації №209050000/2016/001467 та №209050000/2016/001516 відповідно.
Організація перевезень товару у вказаних вагонах здійснювалась Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" у відповідності до умов договору №2230/1234-2012 від 28.12.2012.
Вказані вагони пройшли замитнення на Львівській митниці та були направлені для транспортування деревини за маршрутом Броди-Чоп.
Однак вагони №65235830 та №32261802 не пройшли митного огляду та були затримані Закарпатською митницею на станції Чоп, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому вказує, що внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці із затримання вантажу на станції Чоп позивачу завдані збитки, які полягають в оплаті ПАТ "Українська залізниця" додаткових зборів в сумі 117 841,63 грн
За результатами нового розгляду справи Господарським судом міста Києва прийнято рішення від 03.04.2019, яким позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України (Державна казначейська служба України) на користь Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" збитки у розмірі 117 841, 63 грн, заподіяні неправомірними діями Закарпатської митниці ДФС. У задоволенні заяви про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва №914/1221/17 від 12.06.2018 щодо стягнення 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2019 (судді Козир Т.П., Яковлєв М.Л., Скрипка І.М.) скасовано п.4 рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 про відмову в задоволенні заяви про поворот виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2018, заяву про поворот виконання рішення суду задоволено частково: в поворот виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2018 стягнуто з Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" на користь Закарпатської митниці ДФС України повернення примусово стягнутих 2500 гривень судових витрат. В решті рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з висновками судів обох інстанцій, Закарпатська митниця ДФС України звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та на порушення норм процесуального права, вважає, що позивачем не доведено наявність та розмір шкоди, яка виникла внаслідок дій Закарпатської митниці; не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача 1 та сплатою позивачем коштів перевізнику; відсутні судові рішення, якими була б встановлена неправомірність дій митниці; позивач своїми діями спряв затягуванню вирішенню питання здійснення митного контролю.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджується факт перерахування коштів саме за затримку вагонів №№32261802, 65235830, при цьому протиправність дій митниці підтверджується рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/2237/16.
Переглянувши в касаційному порядку правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як свідчать матеріали справи, причиною виникнення спору у даній справі стали обставини понесення позивачем витрат, пов`язаних із затриманням двох вагонів із вантажем на станції Чоп, які він вважає шкодою, завданою неправомірними діями Закарпатської митниці ДФС України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) також встановлено, що майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, у тому числі, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди наведено, зокрема, у ст. ст. 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Досліджуючи заявлені позовні вимоги, суди обох інстанцій правильно зазначили, що ст. 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
При цьому в ст. 1173 Цивільного кодексу України закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність, отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб`єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо. Суб`єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
На відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норми статей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст.ст. 1173, 1174 ЦК України необхідно довести такі факти: