ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/2643/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ" ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019
(головуючий - Колоколов С.І., судді Діброви Г.І., Разюк Г.П.)
та ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2019
(головуючий - Степанова Л.В., судді Погребна К.Ф., Волков Р.В.)
про повернення заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1
до 1) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ"
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,
у справі за позовом Державного підприємства "Адміністрація морський портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ"
про стягнення 688 436, 29 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. У зв`язку з відпусткою судді Вронської Г.О., склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.12.2019, який наявний в матеріалах справи.
Історія справи
2. В провадженні колегії суддів Господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/2643/17 за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ" про стягнення 688436,29 грн.
3. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005.
4. 17.12.2018 ОСОБА_1, як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору у справі №916/2643/17 17 за позовом ДП "Адміністрація морських портів України" в особі, Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) до відповідача ТОВ "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ" про стягнення 688436,29 грн, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів ДП "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ", в якому просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до заявленої ДП "Адміністрація морських портів України" заборгованості ТОВ "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ" за договором №КД-7786 від 01.09.2005 у розмірі 625098,59 грн, пені 56069,68 грн та 3% річних у розмірі 7268,02 грн на загальну суму 688436,29 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції
5. Ухвалою Господарського суду Одеської області 09.07.2019, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019, заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1, на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернуто заявнику.
6. Суди попередніх інстанцій мотивували свої висновки тим, що спір між сторонами за позовом у даній справі виник щодо орендних платежів, що підлягають сплаті за умовами договору оренди рухомого майна №КД-7786 від 01.09.2005, тобто щодо виконання господарських зобов`язань, водночас вимоги за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, стосуються застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Наведене свідчить про недотримання ОСОБА_1 правил об`єднання позовних вимог за первісним позовом та за заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
7. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, учасник ТОВ "МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ" ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 скасувати, та направити справу до місцевого суду для продовження розгляду. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_1 просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на наявність виключної правової проблеми, а саме на неоднакове застосування норм права у питаннях прийняття позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до спільного розгляду з первісними позовними вимогами, оскільки така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
8. Вимоги касаційної скарги мотивовано тим, що: судами порушено ч. 6 ст. 180 і ч. 2 статті 237 ГПК України; суд першої інстанції вийшов за межі заявлених ним позовних вимог, оскільки заявник не заявляв позовні вимоги, які б не співпадали з предметом спору в справі та не подавав заяв про зміну предмету та підстав позову. Крім того, скаржник зазначає про необхідність однакового застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в раніше ухвалених судових рішеннях Верховного Суду у справах №910/20867/17, №914/2236/18, 910/15439/17. Також скаржник стверджує про порушення порядку визначення судді для розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. ДП "Адміністрація морський портів України" в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить визнати касаційну скаргу ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами та залишити її без розгляду. Прийняти рішення про накладення на ОСОБА_1 штрафу за зловживання процесуальними правами.
Позиція Верховного Суду
10. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.
11. Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
12. За змістом наведеної норми права для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто йдеться про правову проблему не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, наявних або таких, що можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; наявні обставини, з яких убачається, що немає усталеної судової практики з відповідних питань, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, немає процесуальних механізмів вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
13. Наведені скаржником підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду стосуються наявності виключної правової проблеми щодо неоднакового застосування норм права у питаннях прийняття позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до спільного розгляду з первісним позовом, разом із тим вказане питання було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 13.03.2019 справі №916/3245/17 (між цими ж сторонами), у постановах від 19.06.2018 у справі № 904/9129/17 та від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, у яких суд зазначив, що у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі.
14. Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України.
15. Щодо суті касаційної скарги суд касаційної інстанції зазначає наступне.
16. Відповідно до ст. 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.
17. При цьому позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають подаватися з дотриманням загальних правил пред`явлення позову, на що безпосередньо вказують положення ч. 5 ст. 49 та ч. 4 ст. 180 ГПК України. Відповідно до вказаних норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення ст. 180 цього Кодексу (пред`явлення зустрічного позову). Водночас зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
18. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.
19. Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження із первісним позовом ухвалою суду.
20. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.