ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 925/9/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
за участю представників:
позивача - Панченка В. В., Лещенко Н. А.,
відповідача - Гричаненка О. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу виконавчого комітету Черкаської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 (Зубець Л. П. - головуючий, судді Пашкіна С. А., Мартюк А. І.) у справі
за позовом виконавчого комітету Черкаської міської ради
до Приватного підприємства "Вересень+"
про стягнення 3 301 188,12 грн.
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. У січні 2018 року виконавчий комітет Черкаської міської ради (далі -виконавчий комітет) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Вересень+" (далі - ПП "Вересень+") 3 301 188,12 грн плати за фактичне користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Черкас, де розміщено рекламні конструкції відповідача, за період із 01.11.2014 по 01.11.2017.
2. Позовні вимоги аргументовано тим, що ПП "Вересень+" не уклало із виконавчим комітетом договору про встановлення спеціальних конструкцій для розміщення реклами, проте користується рекламними конструкціями, у місцях, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Черкас, а отже у відповідача виник обов`язок сплати за користування цими місцями за період із 01.11.2014 по 01.11.2017.
3. ПП "Вересень+" проти позову заперечило, зазначаючи про відсутність договору між сторонами, незаконність і необґрунтованість позовних вимог, тривалу протидію виконавчого комітету відповідачеві у продовженні дозволів на розміщення рекламної продукції.
4. Крім того, ПП "Вересень+" у заяві від 21.02.2019, поданій до місцевого господарського суду, заявило про застосування позовної давності згідно з положеннями статей 256, 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та просило відмовити у позові на підставі частини 4 статті 267 ЦК України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 у справі № 925/9/18 (суддя Спаських Н. М.) позов виконавчого комітету задоволено частково; ухвалено стягнути з ПП "Вересень+" на користь виконавчого комітету 3 115 102,78 грн плати за фактичне користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Черкас, під розміщенням рекламних конструкції за період із 02.01.2015 по 01.11.2017 із зарахуванням на рахунок № 31419544023002, одержувач УК у м. Черкасах/Черкаси/24060300, код ЄДРПОУ 38031150, МФО 899998 Банк Казначейство України, та 46 726,54 грн відшкодування сплаченого судового збору; у задоволенні решти вимог відмовлено.
6. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що за належним розрахунком та у межах трирічної позовної давності позивач має право на стягнення лише 3 115 102,78 грн плати за фактичне користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Черкас, де розміщено 85 власних рекламних конструкцій відповідача, за період із 02.01.2015 по 01.11.2017 (91 620,67 грн х 34 місяці). Адреси місць розташування рекламних конструкцій суд першої інстанції перевірив за позовною заявою, договором купівлі-продажу ПП "Вересень+" від 05.01.2011 та за ухвалою про накладення арешту на майно від 27.11.2018.
7. У задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції відмовив у зв`язку із помилками у розрахунках і застосуванням позовної давності до вимог позивача щодо стягнення плати за листопад і грудень 2014 року.
8. Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.08.2019 рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 скасував і прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
9. Приймаючи нове рішення, апеляційний господарський суд виходив із того, що договору для розташування спеціальних конструкцій між сторонами у встановленому порядку укладено не було, а позовні вимоги виконавчого комітету про стягнення з відповідача 3 301 188,12 грн плати за фактичне користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Черкас, де розміщено рекламні конструкції відповідача, за період із 01.11.2014 по 01.11.2017 не є законними та обґрунтованими, не доведені належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні положень статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), тому ці вимоги не може бути задоволено з огляду на їх безпідставність.
10. Зокрема, апеляційний господарський суд зауважив, що позивач ні на стадії розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження у справі в суді апеляційної інстанції не надав належних, допустимих і достатніх у розумінні положень статей 76, 77, 79 ГПК України доказів розташування рекламних щитів, належних відповідачеві у кількості 109 штук, перелік яких наведено в позовній заяві, упродовж усього спірного періоду, як не доведено і факту користування відповідачем чітко визначеною рекламною конструкцією у певний період.
11. При цьому твердження позивача про те, що зазначені рекламні конструкції розміщенні на тих самих місцях, які використовував попередній власник відповідних конструкцій, суд апеляційної інстанції відхилив, адже набуття відповідачем права власності на такі конструкції не свідчить про автоматичний перехід до нього обов`язку сплачувати за користування відповідними місцями у розмірі, визначеному для попереднього власника конструкцій на підставі відповідних договорів.
12. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просить суд у позові, відповідач не порушив, і за наслідками апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції відмовив позивачеві у позові по суті через безпідставність заявлених вимог, питання застосування позовної давності (за наданих обставин) не впливає на суть винесеного рішення, і відповідно, позовна давність, як спосіб захисту саме порушеного права під час вирішення цього спору не може бути застосована.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 у справі № 925/9/18, виконавчий комітет звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Виконавчий комітет зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами (далі - Типові правила). На виконання зазначеної постанови виконавчий комітет ухвалив рішення від 17.06.2009 № 752 "Про затвердження порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Черкаси" (далі - Порядок розміщення зовнішньої реклами).
Так, відповідно до пункту 9.13 зазначеного Порядку розміщення зовнішньої реклами у випадку виявлення використання розповсюджувачами зовнішньої реклами місць, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Черкаси або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування, без укладення договорів для розташування спеціальних конструкцій та/або без отримання дозволу (фактичне користування) виконавчий комітет має право отримати плату за фактичне користування такими місцями за весь час їх використання.
15. Скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд надав неправильну оцінку положенням Порядку розміщення зовнішньої реклами, договору про перехід права власності на рекламні конструкції та позиції виконавчого комітету стосовно зазначених доказів.
16. Скаржник також зауважує, що місцевий господарський суд, уваляючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно виходив із того, що відповідач став власником 109 рекламних щитів за договором купівлі-продажу від 05.01.2011, а тому за змістом положень Порядку розміщення зовнішньої реклами виконавчий комітет має право отримати кошти за фактичне користування ПП "Вересень+" місцями для розміщення реклами.
Отже, на думку скаржника, на підставі нормативно-правового акта виконавчого органу місцевого самоврядування в особи, яка використовує місце для розташування спеціальних конструкцій, виникає обов`язок сплатити за фактичне користування місцями для розташування цих конструкцій, а у виконавчого комітету - право стягнути відповідну плату, яке у разі відмови суб`єкта господарювання виконати такі вимоги добровільно підлягає захисту у судовому порядку.
17. Заявник звертає увагу, що вимоги позивача засновані на положеннях пункту 9.13 Порядку розміщення зовнішньої реклами, а посилання на договір купівлі-продажу рекламних носіїв послужило доказом на підтвердження розмірів, конфігурації та кількості рекламних носіїв, які були використані для розрахунку.
18. Скаржник вважає хибними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи твердження апеляційного господарського суду про виключну та безальтернативну необхідність укладення договору як єдиної передумови сплати, адже у Порядку розміщення зовнішньої реклами передбачено два альтернативні та незалежні способи внесення оплати за розміщення рекламних засобів, які можуть застосовуватися за різних умов та обставин, передбачених у цьому Порядку розміщення зовнішньої реклами.
19. Заявник касаційної скарги вважає, що сам факт звернення відповідача до виконавчого комітету із заявою стосовно переоформлення дозволу на розміщення реклами свідчить про те, що рекламні конструкції відповідач набув у тому ж обсязі, вигляді, конфігурації, в яких вони перебували у попереднього власника.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
20. ПП "Вересень+" у відзиві на касаційну скаргу просить оскаржувану постанову залишити без змін, наголошуючи на її законності та обґрунтованості.
Позиція Верховного Суду та фактичні обставини справи, встановлені судами
21. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з огляду на таке.
22. Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
23. Аналогічні за змістом положення викладено у статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування".
24. За змістом статті 30 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належать власні (самоврядні) повноваження щодо надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.
25. У частині 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
26. Згідно з Типовими правилами зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування (пункти 3, 32 Типових правил).
27. 17.06.2009 рішенням виконавчого комітету № 752 затверджено:
- Порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Черкасах згідно з додатком № 1;
- примірний договір на тимчасове користування місцем (для розміщення рекламних засобів та встановлення пріоритету на їх розміщення), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Черкас, або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Черкас, згідно з додатком 2 (далі - примірний договір);
- Порядок визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів та встановлення пріоритету на їх розміщення), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Черкаси, або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування, згідно з додатком 3 (далі - Порядок визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями).
28. У подальшому рішенням виконавчого комітету від 03.07.2012 № 968 затверджено схему розміщення спеціальних рекламних конструкцій та внесено зміни до рішення виконавчого комітету від 17.06.2009 № 725.
29. За змістом пункту 1.2 Порядку розміщення зовнішньої реклами цей документ регулює окремі відносини між органом місцевого самоврядування та фізичними і юридичними особами щодо: розміщення зовнішньої реклами на території м. Черкаси; порядку надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами; укладення договорів на тимчасове користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій; встановлення спеціальних конструкцій на місцях, наданих у користування.
30. За змістом Порядку розміщення зовнішньої реклами визначено дві окремі умови виконання та додержання яких, надає зацікавленій особі право на здійснення діяльності у сфері реклами: по-перше, укладення договору на тимчасове користування місцем для розміщення рекламних засобів, по-друге, отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
31. При цьому у пункті 9.13 Порядку розміщення зовнішньої реклами передбачено, що у випадку виявлення використання розповсюджувачами зовнішньої реклами місць, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Черкаси або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування, без укладення договорів для розташування спеціальних конструкцій та/або без дотримання дозволу (фактичне користування) виконавчий комітет має право отримати плату за фактичне користування такими місцями за весь час їх використання.
32. Отже, у зазначеному пункті передбачено право виконавчого комітету стягувати плату за фактичне користування особами місцями для розповсюдження реклами із двох самостійних та окремих підстав: без укладення ними договору для розташування спеціальних конструкцій; без отримання ними дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
33. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, позов у цій справі заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача 3 301 188,12 грн плати за фактичне користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Черкас, де розміщено рекламні конструкції відповідача, за період із 01.11.2014 по 01.11.2017, у зв`язку із неукладенням відповідачем договору із позивачем щодо встановлення спеціальних конструкцій для розміщення реклами.
34. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зауважив, що за належним розрахунком та у межах трирічної позовної давності позивач має право на стягнення лише 3 115 102,78 грн плати за фактичне користування місцями, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Черкаси, де розміщено 85 власних рекламних конструкцій відповідача за період із 02.01.2015 по 01.11.2017 (91 620,67 грн х 34 місяці). Адреси місць розташування рекламних конструкцій суд першої інстанції перевірив за позовною заявою, договором купівлі-продажу ПП "Вересень+" від 05.01.2011 та за ухвалою про накладення арешту на майно від 27.11.2018.
35. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність договірних відносин між сторонами у цій справі, а отже про відсутність підстав для стягнення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.
36. Водночас наведені висновки апеляційного господарського суду, колегія Касаційного господарського суду вважає помилковими з огляду на таке.
37. Як свідчать матеріали справи, встановили суди попередніх інстанцій та не заперечували сторони у судах першої та апеляційної інстанцій, ПП "Вересень+" стало власником 109 рекламних щитів за договором купівлі-продажу від 05.01.2011, попереднім власником яких була інша особа на підставі договору від 02.10.2009 № 211.
38. У пунктах 1.2 та 1.3 договору купівлі-продажу від 05.01.2011, згідно з яким відповідач став власником 109 рекламних щитів у м. Черкасах, встановлено, що попередній власник розміщував щити та рекламу на них на підставі рішення виконавчого комітету від 22.09.2009 № 1203 "Про переоформлення дозволів на розміщення зовнішньої реклами". Крім цього, попередній власник щитів відмовився від права їх розміщення на користь ПП "Вересень+" із моменту підписання акта приймання-передачі щитів, який є додатком до зазначеного договору.
39. У пункті 2.1 Порядку розміщення зовнішньої реклами визначено, що місце розташування рекламного засобу - це площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).