ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б.
14 листопада 2019 року
м. Київ
Провадження № 11-490сап19
у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 11 квітня 2019 року № 1127/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 листопада 2018 року № 3658/1дп/15-18 про притягнення судді Голопристанського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
Рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 30 листопада 2018 року № 3658/1дп/15-18 суддю Голопристанського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади.
Не погодившись із цим рішенням, суддя Голопристанського районного суду Херсонської області Охтень А. А.оскаржила його до ВРП.
11 квітня 2019 року ВРП ухвалила оскаржуване рішення, яким залишила без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 30 листопада 2018 року.
Рішенням ВРП від 11 квітня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Голопристанського районного суду Херсонської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просила скасувати рішення ВРП від 11 квітня 2019 року про її звільнення з посади судді, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення ВРП фактично виходила з оцінки законності судових рішень, що не відноситься до сфери її повноважень, при цьому притягнення судді до відповідальності за ухвалені ним судові рішення можливе лише у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2019 року скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 11 квітня 2019 року № 1127/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 30 листопада 2018 року № 3658/1дп/15-18, залишено без задоволення, а рішення ВРП від 11 квітня 2019 року № 1127/0/15-19 - без змін.
Залишаючи рішення ВРП без змін,Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку.
Приймаючи оскаржуване рішення, ВРП діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, пропорційно, з урахуванням права судді на участь у процесі прийняття рішення, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому дії й рішення ВРП та її дисциплінарного органу не характеризувалися недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях у справах "Олександр Волков проти України" (пункти 109 - 131) і "Куликов та інші проти України" (пункти 135 - 137), а подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів ОСОБА_1 гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи факти свідчать про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 лютого 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) (умисне істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків) та пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (допущення суддею поведінки, що підриває авторитет правосуддя).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1 - 3 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII"Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
Оцінюючи рішення ВРП від 11 квітня 2019 року № 1127/0/15-19 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходила із того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.
Також зазначено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла правильних висновків про те, що суддя Охтень А. А.:
- за фактичної відсутності спору між подружжям стосовно поділу спільного майна не виконала вимоги частини першої статті 214 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) й не вирішила питань щодо наявності: обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, та доказів на їх підтвердження; правовідносин сторін, які випливають із установлених обставин;
- здійснила розгляд справи з порушенням принципу верховенства права, оскільки її висновки не ґрунтувались на повно і всебічно зʼясованих обставинах, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та які б підтверджувалися дослідженими в судовому засіданні доказами, що передбачено статтею 213 ЦПК України, а рішення про задоволення позову ухвалила лише у зв`язку з визнанням позову відповідачкою згідно зі статтею 174 ЦПК України, підстави для застосування якої були відсутні, оскільки між подружжям не було спору з цього приводу;
- визнала за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, яке перебувало у спільній сумісній власності відповідачки та її чоловіка ОСОБА_3 і на яке з метою забезпечення позову про стягнення з останнього на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики було накладено арешт. До того ж суддя була обізнана щодо заборони відчуження нерухомого майна з інформаційної довідки з державних реєстрів від 09 червня 2017 року № 89242879, долученої до справи;
- прийняла рішення на користь ОСОБА_3, не врахувавши відомі їй обставини щодо заборони відчуження нерухомого майна, внаслідок чого позбавила ОСОБА_4 права доступу до правосуддя й можливості захистити свої права в судовому засіданні під час розгляду справи;
- не виконала вимоги частини першої статті 121 ЦПК України, оскільки, незважаючи на порушення ОСОБА_3 вимог пункту 7 частини другої статті 119, частини першої статті 120 ЦПК України (додав до позовної заяви не всі документи, зазначені у позовній заяви як додатки), 12 червня 2017 року відкрила провадження у справі, надавши позивачу привілеї, не передбачені законом;
- долучила до матеріалів справи інформаційну довідку з державних реєстрів від 09 червня 2017 року № 89242879 у непроцесуальний спосіб, оскільки в журналі судового засідання від 16 червня 2017 року немає даних про подання сторонами клопотань про її долучення до матеріалів справи;
- проігнорувала невиконання відповідачкою ОСОБА_2 вимог статті 71 Сімейного кодексу України щодо внесення 632 500,00 грн на депозитний рахунок суду;
- розглянула справу по суті з проголошенням прийнятого рішення за 9 хвилин до визначеного суддею часу початку судового засідання, а саме: судове засідання розпочалось раніше призначеного для розгляду справи часу - о 10 годині 46 хвилин, а не об 11 годині; судовий розгляд до виходу судді до нарадчої кімнати тривав 4 хвилини - до 10 години 50 хвилин; вступна та резолютивна частини судового рішення були оголошені через одну хвилину - о 10 годині 51 хвилині.
Із висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося та відповідно до частини третьої статті 34 КАС Українивисловлюємо окрему думку з огляду на таке.
Перша Дисциплінарна палата ВРП установила, що ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2016 року у справі № 654/3801/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 2 813 932,43 грн забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_3 в Голопристанському районі Херсонської області, а саме: 3/4 частини бази відпочинку "Комплекс" за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 частину комплексу будівель і споруд за тією ж адресою; 18/50 частин бази відпочинку за тією ж адресою; земельну ділянку площею 0,1426 га за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частину житлового будинку на території бази відпочинку "Мрія" за тією ж адресою; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 04 травня 2017 року у справі № 654/3801/16-ц позов задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2 813 932,43 грн боргу.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 15 листопада 2017 року рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 04 травня 2017 року у справі № 654/3801/16-ц залишено без змін.
09 червня 2017 року ОСОБА_3 подав до Голопристанського районного суду Херсонської області позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
До спільного майна подружжя, яке підлягає поділу, позивач відніс об`єкти нерухомого майна в Голопристанському районі Херсонської області, а саме: 3/4 частини бази відпочинку "Комплекс" за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 частину комплексу будівель і споруд за тією ж адресою; 18/50 частин бази відпочинку за тією ж адресою; земельну ділянку площею 0,1426 га за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частину житлового будинку на території бази відпочинку "Мрія" за тією ж адресою.
Позивач надав суду незазначену в додатках до позовної заяви інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 09 червня 2017 року № 89242879, що свідчить про арешт нерухомого майна, зареєстрованого за ОСОБА_3, на підставі ухвал Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 травня 2015 року у справі № 654/1215/17 та 12 грудня 2016 року у справі № 654/3801/16-ц. Суб`єктом обтяження у вказаній інформаційній довідці зазначено ОСОБА_4
16 червня 2017 року Голопристанський районний суд Херсонської області під головуванням судді Охтень А. А. прийняв рішення у справі № 654/1528/17, яким указаний вище позов задовольнив: розірвав шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; визнав за відповідачкою право власності на зазначене в позовній заяві майно; стягнув із відповідачки в рахунок компенсації вартості 1/2 частини спільного майна подружжя грошові кошти в сумі 632 500,00 грн.
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 22 серпня 2017 року у справі № 654/1528/17 апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 червня 2017 року в частині позовних вимог про поділ майна подружжя скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову про поділ майна подружжя.
При цьому апеляційний суд у рішенні зазначив, що звернення ОСОБА_3 до суду з позовом та вирішення його судом відбулось відразу після ухвалення судом першої інстанції 04 травня 2017 року рішення у справі № 654/3801/16-ц про стягнення грошових коштів. Ухвалою суду першої інстанції від 12 грудня 2016 року з метою забезпечення позову було накладено арешт на майно ОСОБА_3, перелік якого співпадає з наведеним в ухвалі переліком майна, що є предметом спору у справі № 654/1528/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Вказана ухвала суду внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як підстава для державної реєстрації обтяжень нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_3 . Про такі обставини сторони у цьому спорі суд не повідомили, однак це вбачається із наданої позивачем на підтвердження права власності на спірне нерухоме майно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.
22 жовтня 2018 року Верховний Суд прийняв постанову у справі № 654/1528/17, якою касаційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення Апеляційного суду Херсонської області від 22 серпня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишив без змін.
Вважаємо, що дії судді ОСОБА_1 отримали неналежну правову оцінку за підпунктом "а" пунктом 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.