ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду
Ситнік О. М., Лященко Н. П.
13 листопада 2019 року
м. Київ
у справі № 826/2778/16 (провадження № 11-840апп19) за позовом Громадської організації "Народна допомога - Київ" (далі - Громадська організація) до Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ГТУЮ у місті Києві), Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві (далі - Солом`янське РУЮ у місті Києві), Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Солом`янська РДА), третя особа - ОСОБА_1, про зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Громадської організації на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у складі колегії суддів Епель О. В., Губської Л. В., Карпушової О. В.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2018 року у задоволенні позову Громадської організації відмовлено.
Оскаржуваною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що звернення позивача до суду з позовом у цій справі не обумовлено необхідністю захисту його прав у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства. При цьому суд роз`яснив, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
13 листопада 2019 року за наслідками розгляду вказаної справи Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою касаційну скаргу Громадської організації залишила без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року залишила без змін.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками апеляційного суду стосовно визначення юрисдикційності цього спору, а саме, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Із посиланням на статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час подання позову) та 20 цього Кодексу (у редакції, чинній на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що звернення Громадської організації до суду із цим позовом пов`язане з наявністю спору між її учасниками з приводу керівника Громадської організації, а не із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.
З указаними висновками не погоджуємося та відповідно до статті 34 КАС України висловлюємо окрему думку.
Під час розгляду справи суди встановили, що Громадська організація є юридичною особою, яку було зареєстровано 14 жовтня 2005 року Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією.
З 2005 року президентом Громадської організації була зареєстрована ОСОБА_5, а виконавчим директором з 2013 року - ОСОБА_4
15 вересня 2015 року до Реєстру громадських об`єднань державним реєстратором Солом`янського РУЮ у місті Києві внесено запис про ОСОБА_1 як керівника Громадської організації.
Підставою для внесення вказаного запису згідно з реєстраційними даними зазначено рішення про реєстрацію змін від 09 вересня 2015 року.
17 вересня 2015 року державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Солом`янського району реєстраційної служби ГТУЮ у місті Києві внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 10731070007006851 про ОСОБА_1 як керівника Громадської організації.
11 грудня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до правоохоронних органів із заявою з приводу підробки документів невстановленою особою, а саме статуту та печатки Громадської організації.
31 грудня 2015 року за вказаною заявою порушено кримінальне провадження № 12015100090012918 за частиною першою статі 358 Кримінального кодексу України.
Позивач, вважаючи протиправними записи від 15 та 17 вересня 2015 року у Реєстрі громадських об`єднань та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо внесення відомостей про ОСОБА_1 як керівника Громадської організації, звернувся до суду із цим позовом.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Вважаємо правильними висновки Великої Палати Верховного Суду, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та у зв`язку з цим закриття провадження у справі.
Однак не погоджуємося з висновками Великої Палати Верховного Суду стосовно юрисдикційності цього спору, а саме про його належність до господарської юрисдикції з огляду на таке.