У Х В А Л А
19 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 419/1137/18
Провадження № 14-646цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) (представник - адвокат Циба Віталій Михайлович) до Новоайдарської районної ради Луганської області (далі - відповідач; Новоайдарська районна рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Новоайдарське районне територіальне медичне об`єднання (далі - Новоайдарське РТМО), про визнання звільнення незаконним, скасування розпорядження про звільнення, поновлення на займаній посаді й відшкодування матеріальної та моральної шкоди
за касаційною скаргою відповідача на рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 14 грудня 2018 року й постанову Луганського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року та
в с т а н о в и л а:
11 травня 2018 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень просила :
- визнати незаконними дії відповідача щодо безпідставного звільнення позивачки за пунктом 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та скасувати розпорядження голови Новоайдарської районної ради від 8 травня 2018 року № 40 (далі - розпорядження № 40);
- поновити позивачку на посаді головного лікаря Новоайдарського РТМО;
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- стягнути на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 52 023,40 грн.
Мотивувала позовну заяву такими обставинами :
- 16 листопада 2010 року відповідач прийняв рішення № 1/3 про покладення на позивачку обов`язків головного лікаря Новоайдарського РТМО;
- 2 лютого 2018 року відповідач прийняв рішення № 16/2 "Про звільнення головного лікаря Новоайдарського РТМО ОСОБА_1 " (далі - рішення № 16/2) про звільнення позивачки з указаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків;
- 8 травня 2018 року голова Новоайдарської районної ради Макогон В. В. видав розпорядження № 40 про звільнення позивачки з посади головного лікаря Новоайдарського РТМО;
- приймаючи рішення № 16/2, відповідач не звернув уваги на строк дисциплінарного провадження, на порядок застосування дисциплінарного стягнення, тяжкість проступку й не надав правової оцінки висновкам та протоколу постійної комісії з питань антикорупційної політики, законності, прав, свобод і обов`язків громадян, зв`язків з суспільно-політичними організаціями Новоайдарської районної ради сьомого скликання (далі - комісія) від 31 січня 2018 року № 2;
- позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади з порушенням установленого законом шестимісячного строку;
- відповідач не складав акт про виявлення дисциплінарного проступку, вчиненого позивачкою, та не ознайомлював позивачку з цим актом під підпис;
- прийнятий позивачкою наказ від 12 грудня 2016 року № 192 "Про перейменування будівель, об`єктів, споруд, приміщень, відділень, які втратили своє першочергове призначення" (далі - наказ № 192), що став підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, є законним;
- прийняття наказу № 192 не могло унеможливити підписання актів приймання-передачі частини нежитлових будівель по Новоайдарському РТМО та Новоайдарському центру первинної медико-санітарної допомоги (далі - Новоайдарський ЦПМСД), оскільки згідно з рішенням відповідача від 9 листопада 2017 року № 14/17 це майно Новоайдарське РТМО мало передати на баланс Новоайдарського ЦПМСД до 1 січня 2018 року, чого не зробило за відсутності вини позивачки;
- внаслідок незаконного звільнення позивачка зазнала душевних страждань, втратила нормальні життєві зв`язки та заробіток. Протиправні дії відповідача негативно вплинули на ділову репутацію позивачки та її стосунки з друзями, підірвали авторитет позивачки серед працівників Новоайдарського РТМО. Після звільнення стан здоров`я позивачки значно погіршився, вона була змушена проходити лікування і тривалу реабілітацію. Завдану моральну шкоду позивачка оцінює в розмірі 52 023,40 грн.
14 грудня 2018 року Новоайдарський районний суд Луганської області ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково: визнав незаконними дії відповідача щодо безпідставного звільнення позивачки з посади та скасував розпорядження № 40; поновив позивачку на посаді головного лікаря Новоайдарського РТМО; стягнув з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 138 264,28 грн та моральну шкоду в розмірі 40 000 грн.
Мотивував рішення такими обставинами :
- відповідач звільнив позивачку за одноразове грубе порушення трудових обов`язків без достатніх правових підстав та з порушенням установленого законом шестимісячного строку для застосування дисциплінарного стягнення;
- при прийнятті рішення № 16/2 відповідач порушив строки дисциплінарного провадження, порядок застосування дисциплінарного стягнення, не врахував тяжкості проступку та не надав правової оцінки висновкам та протоколу комісії;
- у рішенні № 16/2 не вказано, в чому полягає одноразове грубе порушення позивачкою трудових обов`язків, які саме трудові обов`язки порушила позивачка та якими актами передбачено їх виконання;
- позивачка погодила з тодішнім головою Новоайдарської районної ради прийняття наказу № 192, який був спрямований на приведення назв приміщень у відповідність з їх реальним призначенням, а також на отримання технічних паспортів на ці приміщення;
- середній заробіток за час вимушеного прогулу слід стягнути за весь час порушеного права, а саме з дати незаконного звільнення позивачки по дату ухвалення судом рішення про поновлення її на роботі в розмірі 138 264,28 грн;
- враховуючи принципи розумності, зваженості та справедливості на користь позивачки слід стягнути моральну шкоду в розмірі 40 000 грн.
23 квітня 2019 року Луганський апеляційний суд прийняв постанову, якою змінив рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 14 грудня 2018 року у мотивувальній частині, виклавши його в редакції своєї постанови, та зменшив розмір стягнутого судом першої інстанції на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 138 264,28 до 119 796,60 грн, а розмір моральної шкоди з 40 000 до 3 000 грн.
Мотивував постанову такими обставинами :
- необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про відсутність у діях позивачки ознак одноразового грубого порушення трудових обов`язків, оскільки позивачка видала наказ № 192 поза межами наданих повноважень, не врахувавши, що власником, засновником та розпорядником майна комунального підприємства (Новоайдарського РТМО) є відповідач;
- правильним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач пропустив строк для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, який передбачений статтею 148 КЗпП України;
- суд першої інстанції порушив вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, і неправильно обчислив середню заробітну плату позивачки за час вимушеного прогулу. А тому присуджений судом першої інстанції розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід зменшити та стягнути на користь позивачки 119 796,60 грн;
- не можна погодитися з доводами апеляційної скарги щодо юрисдикції адміністративного суду у цій справі, оскільки посада головного лікаря не відноситься до посад органів місцевого самоврядування та до посад державних службовців;
- з урахуванням положень статей 16 та 23 Цивільного кодексу України, статті 237-1 КЗпП України, встановлених обставин справи, доказів, наданих позивачкою на обґрунтування своїх вимог, присуджену судом першої інстанції суму моральної шкоди слід зменшити до 3 000 грн.
24 травня 2019 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 14 грудня 2018 року й постанову Луганського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року та закрити провадження у справі.
Касаційну скаргу мотивує такими обставинами :
- суди першої й апеляційної інстанцій скасували розпорядження № 40, не врахувавши, що воно було прийняте на підставі рішення № 16/2, що є чинним та не скасоване у встановленому законом порядку;