Постанова
Іменем України
26 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 761/10488/18
провадження № 61-12871св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Київська міська державна адміністрація, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація,
третя особа: житлово-експлуатаційна контора "Кийградсервіс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2019 року у складі судді Осаулова А. А., постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Київської міської державної адміністрації, Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: житлово-експлуатаційна контора "Кийградсервіс", про визнання права користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її рідний брат ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матір позивачки ОСОБА_5 .
За життя батьки та рідний брат ОСОБА_1 були зареєстровані (прописані) та проживали в квартирі АДРЕСА_1 .
30 грудня 1980 року ОСОБА_3 отримав ордер № НОМЕР_1 на житлове приміщення (квартиру) АДРЕСА_1, загальною площею 31,51 кв. м. Ця квартира була отримана з урахуванням членів сім`ї, у кількості 4-х чоловік: ОСОБА_3, ОСОБА_5 (дружини); ОСОБА_4 (сина); ОСОБА_1 (дочки) - позивачка.
ОСОБА_1 в період з 15 серпня 1980 року до 25 вересня 1986 року була прописана в спірній квартирі як член сім`ї. Після того, уклавши шлюб із ОСОБА_8 , вона стала проживати за адресою: АДРЕСА_2, де і зареєструвалася.
Стверджує, що до смерті ОСОБА_5 позивачка фактично проживала у спірній квартирі АДРЕСА_1 та доглядала матір у зв`язку з постійними хворобами та похилим віком.
ОСОБА_1 після смерті матері звернулась до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою про реєстрацію місця свого проживання в кв. АДРЕСА_1, за результатами розгляду якої у її задоволенні було відмовлено.
У зв`язку з тим, що позивачу відмовлено в реєстрації місця проживання та визнання права користування квартирою АДРЕСА_1, посилаючись на норми статті 106 ЖК Української РСР, вимушена звертатися до суду за захистом свої прав.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати за нею право на користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не надала до суду належних та допустимих доказів того, що вона вселилася у спірну квартиру в установленому законом порядку, проживала у зазначеній квартирі на правах члена наймача, несла фактично обов`язки члена сім`ї наймача, зокрема, здійснювала плату за комунальні послуги.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У липні 2019 року ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно не прийняли до уваги надані нею докази, залишили поза увагою та не застосували положення частини четвертої статті 9 Житлового Кодексу Української РСР, якою передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
28 серпня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 30 грудня 1970 року ОСОБА_3 було видано ордер № НОМЕР_2 на жиле приміщення на сім`ю, яка складається із чотирьох чоловік на право на зайняття двох кімнат 31,51 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 . Склад сім`ї: ОСОБА_3, ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_1 (дочка).
18 вересня 1982 року після укладення шлюбу з ОСОБА_9 ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матір позивачки ОСОБА_5
ОСОБА_1 у період з 15 серпня 1980 року до 26 вересня1986 року мала зареєстроване місце проживання у спірній квартирі АДРЕСА_1 .
Установлено, що з 13 січня 1987 року до часу подання вказаного позову ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно із довідкою від 20 вересня 2018 року №20/109, у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована тільки мати позивачки ОСОБА_5 Документи щодо зняття її з реєстрації місця проживання не надходили.
09 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації із заявами про зняття з реєстрації місця проживання та про реєстрацію місця свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 .
10 листопада 2017 року у реєстрації місця проживання відмовлено на підставі пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
У статті 9 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 61, статей 64 та 65 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.