Постанова
Іменем України
26 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 705/7055/16-ц
провадження № 61-15266св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2019 року у складі судді Коваля А. Б. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2019 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Єльцова В. О., Карпенко О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
16 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частку нерухомого майна та зміну черговості одержання права на спадкування.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Умані Черкаської області у віці 62 років в урологічному відділенні КП "Уманська міська лікарня" помер ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який був її цивільним чоловіком і з яким вона проживала разом та вела спільне господарство з травня 2001 року.
Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно, зокрема на 49/100 частин жилого будинку АДРЕСА_1, що розташована на присадибній земельній ділянці розміром 600 кв.м.
Спадкоємцями першої черги після смерті спадкодавця ОСОБА_4 є його дві рідні дочки від першого шлюбу - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Шлюб з їх матір`ю спадкодавець ОСОБА_4 розірвав ще у травні 2001 року.
Позивач вказує, що юридично шлюб з цивільним чоловіком ОСОБА_4 так і не зареєстрували, а тому відповідно до приписів статті 1264 ЦК України, як особа, що проживала зі спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини, вона є спадкоємцем четвертої черги.
Спадкова справа № 5931486 (у нотаріуса № 243/216) після смерті ОСОБА_4 відкрита Уманською міською державною нотаріальною конторою, куди вони разом з відповідачами звернулися із заявами про прийняття спадщини.
Позивач зазначає, що вказані 49/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 були придбані нею разом зі спадкодавцем за спільні сімейні кошти. Проте, перехід права власності на це майно було оформлено на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 26 жовтня 2001 року, щоб уникнути права привілейованої купівлі цієї частини будинку сусідом - тобто іншим його співвласником, якому належала 51/100 його частина.
Обдарованим за цим договором виступав її цивільний чоловік ОСОБА_4, хоча купували вони його як подружжя, за спільні кошти.
Позивач вважає, що має право на половину їх спільної з ОСОБА_4 частини будинку АДРЕСА_1 .
Її цивільний чоловік ОСОБА_4 23 березня 2006 року одержав тяжку травму, поєднану з переломом хребта, через що довго лікувався. У серпні 2006 року він отримав інвалідність ІІ групи з приводу вказаної травми. ОСОБА_4 також страждав на ішемічну хворобу серця - атеросклеротичний кардіосклероз, серцева недостатність ІІ ступеня, хронічний бронхіт курця. А у 2014 році йому було поставлено діагноз "рак сечового міхура", з цього приводу він був прооперований. У липні 2016 року його стан здоров`я істотно погіршився, а тому 11 липня 2016 року ОСОБА_4 був направлений на стаціонарне лікування в урологічне відділення КП "Уманська міська лікарня", де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер (причина смерті - хронічний тубуло-інтерстиціальний нефрит).
Її чоловік ОСОБА_4 був інвалідом ІІ групи, тяжко хворів, після травми хребта тривалий час зовсім не пересувався, через тяжку хворобу був у безпорадному стані, потребував постійного піклування, стороннього догляду та матеріальної допомоги, особливо у післяопераційні періоди.
Допомоги, у зв`язку з цим, йому ніхто, крім неї, не надавав, хоча його рідні дочки (спадкоємці) мали таку можливість.
Враховуючи, що покійний спадкодавець помер у віці 62 років, отримав каліцтво внаслідок ушкодження хребта та був онкохворим, а його матеріальним забезпеченням, доглядом та піклуванням займалася виключно вона, то вважає, що у її випадку маються всі правові підстави для застосування наслідків, передбачених статтею1259 ЦК України.
З урахуванням викладених обставин, просила суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу у період з травня 2001 року по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею, внаслідок удаваності договору дарування, право власності на 49/200 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що розташований на присадибній земельній ділянці розміром 600 кв.м; змінити черговість спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Умані Черкаської області у віці 62 років, надавши їй, ОСОБА_1, право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою суду не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування доводів своєї позовної заяви.
Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2019 року до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивачка просила оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
12 вересня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у віці 62 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданого Уманським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Черкаській області, актовий запис № 523.
На підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Очеретяною В. В., укладеного 26 жовтня 2001 року, зареєстрованого в реєстрі № 6235, ОСОБА_4 набув право власності на 49/100 житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу виданого 06 листопада 2001 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано 23 травня 2001 року.
У відповідності до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, Уманською міською державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа № 5931486.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 256 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлений у судовому порядку.
Аналогічні норми містить пункт 5 частини першої статті 315 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1, посилаючись на те, що вона шлюб з ОСОБА_4 не зареєструвала, проте як особа, яка проживала із спадкоємцем однією сім`єю більше п`яти років до відкриття спадщини, є спадкоємцем четвертої черги. Також стверджує, що спірну частину будинку було придбано за спільні сімейні кошти її та ОСОБА_4 . При цьому, як на підставу звернення, вказує на частину першу статті 17 Закону України "Про власність", яка регулює спірні правовідносини.
Згідно частини першої статті 24 КпШС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них (аналогічні положення містять пункти 1, 2 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України).
Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року N 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім`єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України від 07 лютого 1991 року N 697-XII "Про власність", відповідних норм Цивільного кодексу Української та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності". Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.