ПОСТАНОВА
Іменем України
26 грудня 2019 року
м. Київ
справа №806/887/16, адміністративне провадження №К/9901/21054/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Желєзний І.В., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017р. (судді - Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В., Франовська К.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Національна поліція України, Головне управління Національної поліції в Житомирській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У травні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
витребувати в УМВС України в Житомирській області копію висновку про нарахування одноразової грошової допомоги та копію заяви з додатками передбачених п. 7 Порядку №850, які направлялись до Міністерства внутрішніх справ України для проведення виплати;
визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначення та виплаті йому одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку № 850;
зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення виплати йому одноразової грошової допомоги, у розмірі 206 700 грн, яка була нарахована УМВС України в Житомирській області і надіслати його органу внутрішніх справ, у якому проходив службу, для проведення виплат.
В обгрунтування позовних посилався на те, що після звільнення зі служби в поліції, йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, причиною якої є захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України. В подальшому ним було подано заяву до УМВС України в Житомирській області про виплату грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності. Проте у такій виплаті йому відмовлено.
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 24.01.2017р. позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову відповідача у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850. (далі - Порядок № 850)
Зобов`язано відповідача розглянути питання щодо призначення, нарахування і виплати одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Порядку №850.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017р. апеляційну скаргу задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" він має право на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності. Відповідно до абзацу 3 п. 15 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію".
Заперечення на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом управління МВС України в Житомирській області № 325 о/с від 05.11.2015р. позивач звільнений зі служби у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації). (а.с. 9).
Відповідно до наказу № 18 о/с від 07.11.2015р. позивач був призначений поліцейським батальйону патрульної поліції Головного управління національної поліції у Житомирській області, з присвоєнням спеціального звання "старший сержант поліції" (а.с. 10).
Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 72 о/с від 30.12.2015р. позивача звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу). (а.с. 11)
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 08.02.2016 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. (а.с. 12)
Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках № 015072 встановлено ступінь втрати працездатності 30 %. (а.с. 13)
22.04.2016р. позивач звертався із заявою до голови ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності. (а.с. 114)
УМВС України в Житомирській області підготувало висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" і на підставі пп. 3.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 подало його до Міністерства внутрішніх справ України. (а.с. 115)
Листом № 15/2-1688 від 13.05.2016р. Міністерство внутрішніх справ України повернуло без розгляду документи про призначення одноразової грошової допомоги та повідомило, що призначення допомоги повинно проводитись за останнім місцем служби поліцейського. (а.с. 113)
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої законні права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, виходив з того, що розділом XI прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Судом встановлено, що за колишніми працівниками міліції, які після звільнення зі служби в міліції проходили службу в поліції, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Судом встановлено, що позивачу встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850, тобто за останнім місцем служби саме в органах внутрішніх справ і рішення щодо такої виплати має прийняти саме Міністерство внутрішніх справ України.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що 07.11.2015р. позивача було прийнято на службу до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, тобто з цієї дати на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України "Про Національну поліцію". Останнім місцем служби позивача як поліцейського є Головне управління Національної поліції в Житомирській області.
Суд виходив з того, що орган, до якого позивач повинен був звертатися з заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги є Головне управління Національної поліції в Житомирській області.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а тому доводи наведені в касаційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
07.11.2015р. набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію".
Згідно з пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних Закон України "Про Національну поліцію" визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".
Відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних Закон України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Закон України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності України "Про Національну поліцію".
До набрання чинності Закон України "Про Національну поліцію" порядок виплати одноразової грошової допомоги регулювався нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком №850.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.