ПОСТАНОВА
Іменем України
24 грудня 2019 року
м. Київ
справа №823/1695/16
адміністративне провадження №К/9901/45140/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Желєзного І.В., Стародуба О.П.,
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року (суддя Гаврилюк В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (колегія у складі суддів Карпушова О.В., Епель О.В., Кобаль М.І.)
у справі №823/1695/16
за позовом ОСОБА_1
до Черкаської районної державної адміністрації
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 14.11.2016 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Черкаської районної державної адміністрації.
2. Позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльності Черкаської районної державної адміністрації щодо не розгляду в двотижневий строк заяви від 31.10.2016 про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 12,0 га в оренду терміном на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (до моменту отримання власниками державних актів на право власності на цю земельну ділянку) в адміністративних межах Білозірської сільської ради (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області;
- зобов`язати Черкаську районну державну адміністрацію повторно розглянути заяву від 31.10.2016 і прийняти рішення, передбачене п. 6 ст. 123 Земельного кодексу України.
3. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, відмовлено в задоволенні позову.
4. 16.03.2017 ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного Суду України касаційну скаргу. Просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції. Прийняти нове рішення про задоволення позову.
5. Ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 20.03.2017 відкрито касаційне провадження.
6. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного Суду України справу передано на розгляд Верховному Суду.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від 09.09.2016 №266 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо передачі нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок (паїв) загальною площею 12,0 га в оренду терміном на 5 років (до моменту отримання їх власниками документів на право власності на земельні ділянки) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в адміністративних межах Білозірської сільської ради, за межами населеного пункту.
8. Отримавши дозвіл, ОСОБА_1 замовив розроблення відповідної технічної документації.
9. ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 12,0 га для передачі нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) ОСОБА_1 в оренду на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (до моменту отримання їх власниками документів на право власності на земельні ділянки), розташованої за межами населеного пункту в адмінмежах Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області.
10. 19.10.2016 на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою у Державному земельному кадастрі про земельні ділянки зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 земельну ділянку площею 12,0 га та присвоєно кадастровий номер 7124981000:01:004:0518; форма власності - державна.
11. 31.10.2016 ОСОБА_1 подав до Черкаської районної державної адміністрації заяву щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 12,0 га.
12. Черкаська районна державна адміністрація заяви ОСОБА_1 не розглянула, відповідне рішення не було прийнято.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
13. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що в порушення ч. 6 ст. 123 ЗК України відповідач в двотижневий строк не прийняв рішення про надання земельної ділянки в користування. Стверджував, що для отримання в оренду нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок (паїв) загальною площею 12,0 га необхідно розробити саме технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а не проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування.
14. Відповідач проти позову заперечував. Стверджував, що позивачеві надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо передачі нерозподілених земельних ділянок (паїв) загальною площею 12 га. Позивач розробив технічну документацію із землеустрою, але не проект землеустрою. Поняття "проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки" та "технічна документація" це різні документації, а тому відповідач жодної норми законодавства України не порушив, оскільки ч. 6 ст. 123 ЗК України визначає двотижневий строк розгляду саме проекту землеустрою, а не технічної документації. Крім того, відповідно до Закону України "Про звернення громадян" 30.11.2016 є останнім днем місячного строку розгляду заяви позивача.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 31.10.2016 про затвердження технічної документації із землеустрою та надав технічну документацію із землеустрою, а не проект землеустрою. Натомість відповідно до ч.6 ст.123 Земельного кодексу України двотижневий строк для прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування встановлено для розгляду проекту землеустрою.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
16. У касаційній скарзі позивач зазначає, що суди неправильно застосували норми права, оскільки не звернули уваги, що предметом спору є відносини щодо затвердження та надання в оренду нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок (паїв) загальною площею 12,0 га (до моменту отримання їх власниками документів на право власності на земельні ділянки). Тому в даних правовідносинах повинна бути розроблена саме технічна документація із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
17. Скаржник звертає увагу на те, що оскільки у ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" не встановлено порядку затвердження технічної документації із землеустрою та надання таких земельних ділянок в користування, то при здійсненні такої процедури необхідно було керуватися ч. 6 ст. 123 ЗК України.
18. Заперечення на касаційну скаргу не подані.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
20. Правовим питанням спору є застосування ч.6 ст.123 Земельного кодексу України в частині строку затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
21. Відповідно до ч. 6 ст.123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.