ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 906/168/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,
здійснивши перегляд у порядку письмового провадження касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Житомирської області
(суддя Лозинська І.В.)
від 16.08.2018
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Петухов М.Г., судді - Бучинська Г.Б., Грязнов В.В.)
від 26.09.2019
у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Державного підприємства "Олевське лісове господарство"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Реілтранс"
про стягнення 550 699,68 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
1.1 У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (надалі - ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця") звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Олевське лісове господарство" (надалі - ДП "Олевське лісове господарство") 400 457,04 грн - плати за користування вагонами; 146 716,56 грн - збору за зберігання вантажу у вагонах; 3233,28 грн - збору за проведення маневрової роботи та 292,80 грн - збору за телеграфне повідомлення.
1.2 В обґрунтування позову позивач посилається на такі обставини:
1.2.1. У червні 2017 року ДП "Олевське лісове господарство" було оформлено накладні №№ 415562, 415570, 415588, 417758, 417766 на відправлення вагонів №№ 68746254, 60938081, 67886481, 60477320, 66939943 зі станції Олевськ, з яких вбачається, що вагони завантажені вантажем "Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в`язанок хмизу або в аналогічних видах" та слідували на станцію Галац Ларга Румунська залізниця для вантажоодержувача PPA TIMBER TRADE SRL.
1.2.2. 16.06.2017 та 19.06.2017 на станцію Кучурган надійшли заяви Відділу Митного оформлення № 2 Митного поста "Кучурган" Одеської митниці ДФС якими вимагалося затримати вагони №№ 60938081, 67886481, 68746254, 60477320, 66939943 з вантажем - деревина паливна, для проведення переогляду, на підставі ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України, п.14 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 467 та доручення на проведення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, наданого Управлінням Служби безпеки України в Одеській області від 16.06.2017 № 65/4-5486.
1.2.3. Для засвідчення факту простою вагонів працівниками станції Кучурган складено акти загальної форми № 68 К1 від 16.06.2017 та № 71 К1 від 19.06.2017.
1.2.4. Про факт затримки вагонів станцією Кучурган повідомлено вантажовідправника через станцію відправлення телеграмами, направленими на його адресу, копії яких є в матеріалах справи.
1.2.5. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/1008/17 (1-"кс"/522/14621/17) від 04.08.2017 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄДРДСР за №12017160000000023 від 13.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України, надано дозвіл старшому слідчому в ОВС СУ ГУНП в Одеській області Макаровій М.М. та співробітникам ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області на проведення огляду вантажу, який переміщається, зокрема, у залізничних вагонах відкритого типу № № 60938081, 67886481, 68746254 (без зазначення вагонів № № 60477320, 66939943).
1.2.6. 24.08.2017 уповноваженими особами правоохоронних органів було проведено огляд вантажу у залізничному вагоні відкритого типу № 60938081 та № 68746254, у ході якого встановлено, що у вагонах переміщується деревина хвойних порід дерев, довжиною колоди до 2 метрів та діаметром, відповідно, від 8 см до 28 см та від 10 см до 32 см, про що свідчить протокол огляду від 24.08.2017.
1.2.7. Листом від 28.08.2017, № 4/125/9 старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області повідомлено, що за результатами проведення огляду порушень Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів" № 2860-ІV від 08.09.2005 не встановлено та законні підстави для затримки залізничних вагонів відкритого типу (№№60938081, 67886481, 68746254) за вказаними номерами у досудового слідства відсутні.
1.2.8. За час простою вказаних вагонів на станційних коліях відповідачу було нараховано (з ПДВ): плату за користування вагонами в сумі 400 457,04 грн, збір за зберігання вантажу у вагонах у сумі 146 716,56 грн, збір за маневрову роботу у сумі 3233,28 грн, збір за повідомлення (телеграфне) на суму 292,80 грн на загальну суму 550 699,68 грн.
1.2.9. З метою досудового врегулювання спору, начальником станції Олевськ було направлено лист - претензія № 50 від 03.10.2017, яким заявлено вимогу сплатити належні залізниці платежі.
1.2.10. У відповіді на претензію від 05.10.2017 №723 відповідач повідомив, що у зв`язку з відсутністю його вини у затримці вагонів, вимога щодо оплати нарахованих коштів за затримку (простій) вагонів є безпідставною.
1.3. Відповідач проти позовних вимог заперечував зазначаючи, що його вина у затримці вагонів відсутня, що виключає обумовлені законом підстави для стягнення з нього плати за затримку вагонів.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.08.2018 у позові відмовлено.
2.2. Рішення обґрунтовано недоведенням вини відправника у простої відповідних вагонів, а тому підстави для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із затримкою вагонів, відсутні, оскільки вказане затримання було здійснено не з вини відповідача як відправника.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 апеляційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" задоволено, рішення Господарського суду Житомирської області від 16.08.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено та стягнуто з відповідача 550 699,68 грн заборгованості, 8 261,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 12 392,00 грн судових витрат за подання апеляційної скарги.
2.4. Постанову мотивовано обґрунтованістю та доведеністю підстав для задоволення позову, а також зазначено, що позивачем не пропущено строк позовної давності.
2.5. Постановою Верховного Суду від 11.07.2019 у цій справі касаційну скаргу ДП "Олевське лісове господарство" задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі № 906/168/18 скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .
2.6. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи заяву відповідача про застосування позовної давності, належним чином не встановив, яка саме міжнародна угода має застосовуватися до спірних правовідносин, а саме не врахував сферу дії міжнародних угод та не визначився належним чином з початком перебігу позовної давності.
2.7. При повторному перегляді Північно - західним апеляційним господарським судом прийнято постанову від 26.09.2019, якою апеляційну скаргу залізниці залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 16.08.2018, яким в позові відмовлено, змінено лише в мотивувальній частині.
2.8. На виконання вказівок Верховного Суду апеляційним господарським судом встановлено, що ділянка, на якій були затримані вагони (станція Кучурган) знаходиться на території, на яку поширюється дія Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яка була підписана та набрала чинності 01.11.1951 і до якої Україна приєдналася 05.06.1992.
2.9. Суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем належним чином підтверджені нарахування відповідачу 400 457,04 грн плати за користування вагонами, 146 716,56 грн збору за зберігання вантажу у вагонах, 3 233,28 грн збору за проведення маневрової роботи та 292,80 грн збору за телеграфне повідомлення. Проте доказів оплати відповідачем вказаних платежів не надано.
2.10. Апеляційний господарський суд, керуючись статтею 137 Статуту залізниць України вказав, що строк позовної давності слід обраховувати з 02.09.2017 (дня складання кінцевих актів загальної форми №135 К1 та № 138 К1).
2.11. Доводи позивача, з посиланням на статтю 253 Цивільного кодексу України, що перебіг строку слід відраховувати з наступного для після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а тому останнім днем для подачі позову слід вважати 03.03.2019, суд апеляційної інстанції відхилив, з огляду на положення статті 137 Статуту залізниць України, за яким шестимісячний строк обчислюється саме з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.
3.1. 15.10.2019 АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.08.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 906/168/18.
3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" зазначає, що суди попередніх інстанцій в порушення статей 253, 254, 255, 267 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та статті 137 Статуту залізниць України відмовили в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності, не врахувавши, що строк позовної давності слід обраховувати з наступного дня за днем складання актів загальної форми.
Заявник стверджує, що оскільки датою закінчення затримки вагонів є 02.09.2017, перебіг шестимісячного строку для подання позову розпочався 03.09.2017, а останнім днем є 03.03.2018.
Враховуючи, що позовна заява подана до суду (передано поштовому відділенню на відправку) 03.03.2018, то ним не було пропущено шестимісячний строк позовної давності.
3.4. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.
4.1. Щодо застосування судом апеляційної інстанції строку позовної давності при відмові в задоволення позову, то Верховний Суд не погоджується з такими висновками виходячи з наступного.
4.2. Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
4.3. Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 N 457, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
4.4. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
4.5. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням.
4.6. Відповідно до параграфу 6 статті 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, дія якої поширюється на спірні правовідносини, якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла з причин, що не залежали від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв`язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.