ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 925/83/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуя О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.
за участю представників:
Позивача: Орла С.С.
Відповідача: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019
(головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Дикунська С.Я.)
та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2019
(суддя Довгань К.І.)
у справі №925/83/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно"
про стягнення 1 248 289, 94 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (змінило найменування на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - АТ "НАК "Нафтогаз України")) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" (далі - ПрАТ "Черкаське хімволокно") про стягнення 1 248 289, 94 грн, з яких 785 908, 53 грн пені, 134 002,64 грн 3% річних та 328 378,77 грн інфляційних втрат.
2. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем неналежно виконувались зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу №1970/14-ТЕ-36 від 27.12.2013, оплати отриманого природного газу здійснювалась з порушенням строків встановлених договором, що є підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.03.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019, у позові відмовлено.
4. Судові рішення мотивовано тим, що: 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон № 1730-VIII), відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VIII, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, встановивши, що Відповідач є теплопостачальною та теплогенеруючою компанією, яка на підставі договору купівлі - продажу купувала у позивача природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками, при цьому, заборгованість, яка виникла за договором, відповідач погасив до набрання чинності Законом (до 30.11.2016), отже, нараховані позивачем інфляційні та 3% річних підлягають списанню, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
5. Судами відхилено доводи позивача про те, що для списання нарахованих пені, інфляційних та процентів річних необхідно включення Відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), оскільки зазначені доводи, суперечать частині 3 статті 7 наведеного Закону № 1730-VIII, яка передбачає списання зазначеної заборгованості, з дня набрання чинності цим Законом і не ставить таке списання в залежність від будь-яких інших умов.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ "НАК "Нафтогаз Україна" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.
7. АТ "НАК "Нафтогаз Україна" вважає, що попередні судові рішення прийняті з порушенням положень Закону № 1730-VIII, оскільки за відсутності доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, норми ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII застосовані судами неправомірно, оскільки нараховані пеня, відсотки та інфляційні втрати не підлягали списанню.
8. Крім того, на думку скаржника, судами не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.02.2018 у справі №908/3211/16.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, як законні та обґрунтовані.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.12.2013 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" ( продавець) та ПрАТ "Черкаське хімволокно" ( покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1970/14-ТЕ-36 (договір), відповідно до п. 1.1 якого, продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
11. Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).
12. Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 146 200 тис.куб.м.
13. Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ); ціна 1000 куб.м газу становить - 1 309,20 грн з ПДВ.
14. Пунктом 5.3 договору визначено, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов`язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.
15. Відповідно до п. 5.5 договору загальна сума вартості природного газу за вказаним договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
16. Згідно з п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий і визначений в актах приймання-передачі газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
17. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 договору).
18. В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 31.01.2014 до договору, якою змінено розрахунок ціни на газ та банківські реквізити продавця, а також додаткову угоду №2 від 29.04.2014 до договору, якою було змінено п. 1.2 договору, згідно з яким сторони погодили, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
19. Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв в період з січня 2014 року по червень 2014 року природний газ на загальну суму 86 963 270,92 грн.
20. За вказаний природний газ відповідач розрахувався у повному обсязі перед позивачем у жовтні 2014 року, що не заперечується відповідачем.
21. Разом з цим, позивач зазначаючи про несвоєчасне здійснення відповідачем розрахунків за поставлений газ, нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Позиція Верховного Суду
22. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та відзив на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
23. Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних з відповідача, у зв`язку з несвоєчасною оплатою отриманого природного газу.
24. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
25. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
26. Згідно із статтею 526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
27. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
28. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
29. Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
30. Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
31. Частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.