ПОСТАНОВА
Іменем України
16 грудня 2019 року
Київ
справа №805/609/18-а
адміністративне провадження №К/9901/21643/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А.,
за участю секретаря судового засідання: Хом`яка О.А.,
учасники справи:
представник позивача - Сухацький А.В.,
представник відповідача -Лисенко Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року (суддя - Мозгова Н.А.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року (судді - Гаврищук Т.Г., Гайдар А.В., Сухарська М.Г.) у справі № 805/609/18-а за позовом приватного акціонерного товариства "Донецьксталь-металургійний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,-
УСТАНОВИЛА:
У січні 2018 року приватне акціонерне товариство "Донецьксталь" - металургійний завод" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення від 25 жовтня 2017 року № 0006924706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Єдиний внесок).
Позов мотивовано тим, що спірне рішення Запорізького управління ДФС, яким за несвоєчасну сплату Єдиного внеску позивачу нараховано штраф у розмірі 4 574 985,85 гривні та пеню у розмірі 475 777,60 гривні (у загальній сумі - 5 050 763,45 грн), не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, враховуючи те, що відповідач під час його прийняття не взяв до уваги, що місцем реєстрації позивача були населені пункти (м. Донецьк та м. Красноармійськ (з 12 травня 2016 року м. Красноармійськ перейменовано у м. Покровськ)), де проводилась антитерористична операція, що, на думку позивача, з огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", є підставою для зупинення застосування до нього заходів впливу та стягнення за порушення вказаного закону.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Запорізького управління ДФС від 25 жовтня 2017 року № 0006924706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 5 050 763,45 грн.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, у відповідності до приписів пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за несвоєчасну сплату Єдиного внеску. При цьому, на думку судів, посилання податкового органу на неподання позивачем заяви про звільнення від обов`язків, передбачених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", є безпідставними з огляду на те, що відповідно до пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного закону подання такої заяви передбачено виключно після закінчення антитерористичної операції (протягом тридцяти днів). Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у вказаному пункті закону, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення.
Крім цього, на думку суду апеляційної інстанції, Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" є спеціальною нормою у спірних правовідносинах, а тому його положення щодо підтвердження сертифікатом Торгово-промислової палати України настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, правомірно було застосовано судом першої інстанції, враховуючи, що в матеріалах справи міститься сертифікат Торгово-промислової палати від 26 вересня 2014 року № 3362/05-4, яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 1 серпня 2014 року при здійсненні позивачем господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ДФС звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій послалася на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, недослідження належним чином всіх обставин справи, а саме: на думку відповідача, відповідно до приписів статті 100 ПК України сертифікат Торгово-промислової палати не є самостійною, достатньою підставою для відстрочення або розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а є лише підставою для отримання такого відстрочення або розстрочення на підставі відповідної заяви платника податків. Проте, позивач із відповідною заявою до податкового органу не звертався, обчислений ним Єдиний внесок за період жовтень 2016 року - квітень 2017 року у розмірі 29 983 519,79 грн не сплатив. Крім цього, відповідач вказав на те, що з 16 вересня 2016 року позивач перебуває на обліку у Запорізькому управлінні ДФС, відповідно, спірним рішенням нараховано штрафні санкції за період, коли позивач вже перебував на податковому обліку у органі доходів і зборів, розташованому за межами території проведення антитерористичної операції, що, в свою чергу, виключає застосування до спірних правовідносин норми пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного закону щодо звільнення від відповідальності за невиконання обов`язків з нарахування, обчислення і сплати Єдиного внеску. У зв`язку із викладеним відповідач просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 9 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому вказав на невідповідність доводів, викладених у касаційній скарзі, обставинам справи, а саме, посилання відповідача на несплату позивачем самостійно обчисленої суми Єдиного внеску за період жовтень 2016 року - квітень 2017 року є таким, що не відповідає матеріалам справи з огляду на вчасну сплату позивачем за цей період Єдиного внеску у розмірі 34 352 986,30 грн, що навіть перевищує нараховану платником податку суму Єдиного внеску, яка дорівнювала 29 983 519,79 грн. Проте, відповідач самостійно зараховував відповідні платежі в якості погашення недоїмки з Єдиного внеску за попередні періоди, що штучно створило заборгованість позивача зі сплати Єдиного внеску за період, що перевірявся податковим органом. При цьому, податковим органом не було обраховано та надіслано позивачу вимогу про сплату недоїмки за попередні податкові періоди зі сплати Єдиного внеску, що, на думку позивача, з урахуванням приписів частини шостої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" свідчить про відсутність такої недоїмки та, відповідно, перевищення податковим органом повноважень під час зарахування сплачених позивачем за період, що перевірявся, сум Єдиного внеску в рахунок сплати відповідної недоїмки за 2014 рік, чим штучно створив заборгованість позивача зі сплати Єдиного внеску за жовтень 2016 року - квітень 2017 року. При цьому, позивач послався на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у аналогічній справі № 805/4066/17-а, залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2019 року, яким було скасовано рішення відповідача від 30 серпня 2017 року про застосування до позивача штрафних санкцій за несплату або несвоєчасну сплату Єдиного внеску за період з вересня 2014 року по вересень 2016 року. Крім цього, позивач вказав на невідповідність спірного рішення вимогам, встановленим частиною чотирнадцятою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме, його непогодження з Пенсійним фондом, як це передбачено відповідною нормою; а також встановлення Державною фіскальною службою України у межах адміністративного оскарження спірного рішення відповідача невідповідності розрахунку штрафних санкцій у спірному рішенні обліковим даним інформаційної системи податкового органу. З урахуванням викладеного позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення - скасуванню, справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, задекларованого у звітах за період жовтень 2016 року - квітень 2017 року, за результатами якої складено акт від 25 жовтня 2017 року № 1136/28-10-47-6/30939178.
Вказаною перевіркою встановлено порушення частини восьмої статті 9 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", підпункту 6 пункту 4 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20 квітня 2015 року № 449, а саме, несвоєчасна сплата нарахованих самостійно платником податків сум Єдиного внеску за період з 21 жовтня 2016 року по 10 травня 2017 року у розмірі 81 631 277,99 грн.
На підставі зазначеного акта винесено спірне рішення від 25 жовтня 2017 року № 0006924706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано штраф у розмірі 4 574 985,85 гривні та нарахована пеня у розмірі 475 777,60 гривні, в загальній сумі - 5 050 763,45 грн.