ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 908/1305/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 (судді: Кощеєв І. М., Березкіна О. В., Орешкіна Е. В.) та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.07.2019 (суддя: Носівець В. В.) у справі
за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ"
до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області
про визнання поновленим договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог та заяви про вжиття заходів для забезпечення позову
1.1. До Господарського суду Запорізької області 28.05.2019 надійшла позовна заява сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" (далі - СВК "Вільнянськ") до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009, який зареєстрований ЗРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 26.02.2009 за № 040926000003, на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на положення статей 1, 6, 13, 18, 30, 33 Закону України "Про оренду землі", статті 11, 203, 215, 319, 627, 631, 638, 777 Цивільного кодексу України, статтю 3 Земельного кодексу України.
1.3. СВК "Вільнянськ" звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову немайнового характеру, в якій просив заборонити відповідачу до моменту прийняття остаточного рішення у даній справі вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 11,1510 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0047, а саме: включати спірну земельну ділянку до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах); вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об`єднання спірної земельної ділянки; видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо спірної земельної ділянки.
1.3. В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач вказав, що предметом позову у цій справі є вимога про поновлення договору оренди землі від 03.02.2009 щодо земельної ділянки площею 11,1510 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2321583000:01:003:0047. Станом на день подання позову інформація про зареєстроване речове право оренди позивача на дану земельну ділянку містилася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Разом із тим, станом на 10.07.2019 інформація про право оренди позивача виключена з реєстру. За доводами позивача, підставою для скасування запису про право оренди став лист відповідача від 16.04.2019 № 32-8-0.1-1963/2-19. Позивач зазначив, що на даний час існують об`єктивні підстави вважати, що відповідач вчинить дії, направлені на здійснення поділу земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 56 Закону України "Про землеустрій", та в подальшому здійснить їх передачу у власність (як розпорядник земель) іншим, визначеним ним самостійно особам, без урахування існування в суді спору, що, у свою чергу, унеможливить прийняття судом рішення про задоволення позову. На підтвердження своїх доводів позивач посилався на те, що аналогічні обставини мали місце під час розгляду спору у справі № 908/2503/18. Крім того, скаржник послався на висновки, викладені в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2019 у справі № 908/2503/19.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.07.2019 заяву СВК "Вільнянськ" від 11.07.2019 (вх. №08-11/138/19 від 11.07.2019) про вжиття заходів забезпечення позову немайнового характеру у справі № 908/1305/19 задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 908/1305/19 вчиняти щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 11,1510 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0047 наступні дії:
- включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 11,1510 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0047 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах);
- вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 11,1510 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0047;
- видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею11,1510 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0047.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.07.2019 залишено без змін.
2.3. При винесенні оскаржуваних судових рішень суди послалися на положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 21.01.2019 у справі № 903/483/18, від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18. Суди виходили з того, що відповідач є розпорядником спірної земельної ділянки і має повноваження за відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких обмежень щодо використання спірної земельної ділянки розпорядитися нею, що, в свою чергу, призведе до неможливості реалізації позивачем права оренди земельної ділянки в разі задоволення судом позову про поновлення договору оренди землі. Враховуючи те, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на припинення речового права оренди позивача, суди дійшли висновку про обґрунтованість заяви щодо вжиття заходів для забезпечення позову.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погодившись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 та ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.07.2019, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.07.2019, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволення заяви СВК "Вільнянськ" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1305/19.
3.2. Скаржник в обґрунтування касаційної скарги зазначає про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статтю 31 Закону України "Про оренду землі", пункт 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України. Вказує на те, що строк договору оренди земельної ділянки, про поновлення якого заявлено позов, закінчився в червні 2019 року, у зв`язку із чим інформація про право оренди позивача виключена з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Скаржник зазначає, що підставою для скасування запису про право оренди земельної ділянки став не лист від 16.04.2019 № 32-8-0.1-1963/2-19, яким суб`єкту державної реєстрації повідомлено про те, що договір припинив свою дію, а фактичні обставини припинення дії договору оренди. На думку скаржника, позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами, які свідчили б про те, що нездійснення заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області до моменту прийняття остаточного рішення у цій справі вчиняти будь-які дії може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі за умови задоволення позову. Крім того, скаржник вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальних обставин, про які зазначено у заяві про забезпечення позову. Крім того, заявник не є власником земельної ділянки.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу СВК "Вільнянськ" просило залишити постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.07.2019 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що заявник з об`єктивних причин не може надавати докази у такій заяві, які би підтверджували намір уповноважених осіб відповідача на вчинення дій, щодо яких позивач просив застосувати заходи забезпечення. Вказує, що скасування реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі чи її поділ шляхом формування в ньому нових земельних ділянок, не потребують видачі наказів, а дійсні наміри посадових осіб відповідача на вчинення таких дій залишаються невідомими аж до моменту їх здійснення (вчинення), про що позивачу стає відомо вже після їх вчинення з офіційного інтернет-ресурсу Держгеокадастру України.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши оскаржені у справі постанову та ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
4.2. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про визнання поновленим договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, винесені за результатами розгляду заяви про вжиття заходів для забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо земельної ділянки, яка є предметом договору оренди земельної ділянки.
Оскільки у даному разі позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку застосовується та досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
4.4. Задовольняючи заяву позивача та вживаючи відповідні заходи забезпечення позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, виходив із такого: вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду; невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду; застосування згаданих заходів забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів стягувача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу; оскільки заявником вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, наявна можливість заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам СВК "Вільнянськ" до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили; існує реальна загроза того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви стане неможливим виконання рішення суду, прийнятого у справі за позовом СВК "Вільнянськ" про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки, оскільки у випадку, якщо до закінчення розгляду даної справи відповідач розпорядиться спірною земельною ділянкою (здійснить поділ, змінить кадастровий номер), то в разі задоволення позову дане рішення виконати буде неможливо.