Постанова
Іменем України
17 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 725/3215/17
провадження № 51-2643км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О.М.,
прокурора Діхтярук О.К.,
захисника Бандуровського Б.П.,
захисника
(в режимі відеоконференції) Мазура О.Л.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Бандуровського Б.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 05 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260020000512, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що згідно ст. 89 КК не має судимостей,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК,
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08 червня 2018 року до покарання у виді позбавлення волі засуджено:
- ОСОБА_4 : за ч. 2 ст. 121 КК - на строк 9 років; за ч. 4 ст. 296 КК - на строк 4 роки; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років;
- ОСОБА_1 : за ч. 1 ст. 121 КК - на строк 5 років; за ч. 2 ст. 296 КК - на строк 3 роки; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- ОСОБА_3 : за ч. 2 ст. 296 КК - на строк 2 роки 6 місяців;
- ОСОБА_5 : за ч. 4 ст. 296 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 2 роки 6 місяців.
Цим же вироком ОСОБА_4 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 304 КК, і виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК через відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, а ОСОБА_3 на тій же підставі виправдано за ч. 2 ст. 121 КК.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Чернівецької ОДА 71 955,92 грн у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо зарахування обвинуваченим строку попереднього ув`язнення у строк покарання, заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
За вироком суду ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та неповнолітнього ОСОБА_3 визнано винуватими у тому, що вони 16 квітня 2017 року близько 22:30, діючи спільно за попередньою домовленістю, на території паркової зони поблизу провулку Смотрицького в м. Чернівцях, грубо порушуючи громадський порядок, зухвало, безпричинно увірвались до місця, де відпочивали ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_10, при цьому ОСОБА_4 ударив по голові ОСОБА_6 дерев`яною палицею, заздалегідь заготовленою для нанесення тілесних ушкоджень, заподіявши тяжкого тілесного ушкодження у виді перелому кісток черепа із забоєм головного мозку, від чого ОСОБА_6 упав на землю, а ОСОБА_4 разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 продовжили бити його та ОСОБА_7 кулаками й ногами по різних частинах тіла, заподіявши потерпілим легких тілесних ушкоджень у виді синців та саден. ОСОБА_1 тричі ударив ОСОБА_7 ногою в живіт, завдавши тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, у виді розриву селезінки. В цей же час ОСОБА_5 бив дерев`яною палицею, заздалегідь заготовленою для нанесення тілесних ушкоджень, по спині та ногах ОСОБА_9, до побиття якого також приєднався ОСОБА_3, завдавши ударів по спині ногами й кулаками, чим обоє заподіяли потерпілому легких тілесних ушкоджень у виді синців та саден на різних частинах тіла. Внаслідок ускладнення від отриманого тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер у лікарні.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги захисника Мацьоцького О.І. та обвинуваченого ОСОБА_4, а скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_8 задовольнив частково, скасував вирок місцевого суду й ухвалив свій вирок, яким засудив до покарання у виді позбавлення волі:
- ОСОБА_4 : за ч. 2 ст. 121 КК - на строк 7 років; за ч. 4 ст. 296 КК - на строк 4 роки; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;
- ОСОБА_1 : за ч. 2 ст. 121 КК - на строк 7 років; за ч. 4 ст. 296 КК - на строк 4 роки; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;
- ОСОБА_3 : за ч. 2 ст. 121 КК - на строк 7 років; за ч. 4 ст. 296 КК - на строк 4 роки; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;
- ОСОБА_5 : за ч. 4 ст. 296 КК - на строк 4 роки.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Чернівецької ОДА 71 955,92 грн у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 88 970,20 грн і 500 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 8005,61 грн і 100 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.
Вирішено питання щодо зарахування обвинуваченим строку попереднього ув`язнення у строк покарання, речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
За вироком апеляційного суду ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та неповнолітнього ОСОБА_3 визнано винуватими у тому, що вони 16 квітня 2017 року близько 22:30, діючи спільно за попередньою домовленістю, на території паркової зони поблизу провулку Смотрицького в м. Чернівцях, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, увірвались до місця, де відпочивали ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7, і з хуліганських спонукань безпричинно почали завдавати останнім трьом численних ударів дерев`яними палицями, заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень, кулаками й ногами. При цьому ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 з великою силою завдавали ударів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, щоб позбавити їх можливості захиститись, у той час коли ОСОБА_9 палицею бив ОСОБА_5, до якого приєднався і ОСОБА_1 Хуліганські дії ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 тривали близько 7 хвилин, після чого вони втекли з місця злочину.
Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_7 завдано легких тілесних ушкоджень у виді синців, саден, струсу головного мозку, тяжкого тілесного ушкодження у виді розриву селезінки, а потерпілому ОСОБА_6 - легких тілесних ушкоджень у виді синців, а також тяжких тілесних ушкоджень у виді перелому лобної кістки та забою головного мозку, від яких останній ІНФОРМАЦІЯ_4 помер у лікарні. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 заподіяли ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень у виді синців.
Судові рішення щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у касаційному порядку не оскаржуються.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах захисники Бандуровський Б.П. та Мазур О.Л., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушують питання про скасування вироку апеляційного суду відповідно щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3, просять призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Захисники зазначають, що за результатом апеляційного розгляду суд не встановив нових доказів та обставин, не врахував показань обвинувачених, висновків експертів, помилково кваліфікував дії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК і призначив кожному з них занадто суворе покарання без урахування тяжкості вчиненого злочину, даних про особи обвинувачених та пом`якшуючих обставин, які давали підстави для застосування положень ст. 69 КК.
Крім наведеного, захисник Бандуровський Б.П. стверджує, що тяжкого тілесного ушкодження, від якого настала смерть потерпілого ОСОБА_6, заподіяв ОСОБА_4 з особистих мотивів. Вважає, що в обвинувачених не було попередньої змови на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6, кожен із них діяв самостійно. На думку захисника, не підтверджено доказами і висновку про те, що хуліганство ОСОБА_1 вчинив із використанням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, відповідно, цей злочин має бути кваліфіковано не за ч. 4, а за ч. 2 ст. 296 КК, як це зробив місцевий суд.
Захисник Мазур О.Л. також стверджує, що апеляційний суд здійснив розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_3 без участі представників служби у справах дітей і призначаючи неповнолітньому обвинуваченому покарання не дотримався вимог ст. 103 КК, оскільки не врахував умов його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку й інші особливості його особи.