ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 749/386/17
провадження № 51-3114км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Піх Ю.Г.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270280000050, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Львова, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого за вчинення злочинів проти власності, останній раз за вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2018 року за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням частини 4 статті 70 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 06 червня 2019 року стосовно нього.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сосницького районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі частини 4 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання за цим вироком та за вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2018 року, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 02 березня 2017 року о 12 год, перебуваючи у будинку АДРЕСА_2, з метою відкритого заволодіння чужим майном завдав ОСОБА_2 п`ять ударів руками в обличчя, чим заподіяв легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я, та відкрито для ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який разом з потерпілим та засудженим перебував у кімнаті, повторно заволодів мобільним телефоном марки "Nokia 6030", разом із сім- картою, належними потерпілому, загальною вартістю 198 грн.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 06 червня 2019 року вирок місцевого суду змінено, виключено з його вступної частини посилання суду на наявність у ОСОБА_1 судимості за вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 10 грудня 2013 року. В решті вирок суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та закриття кримінального провадження з підстав неповноти досудового розслідування та судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості.
На обґрунтування своїх вимог засуджений стверджує про штучне створення доказів у кримінальному провадженні та недоведеність його винуватості у вчиненому злочині, оскільки викрадення ним чужого майна було таємним та не поміченим ані потерпілим, ані свідком ОСОБА_4, а тому в його діях відсутній склад злочину, передбачений частиною 2 статті 186 КК.
Крім того, зазначає про тривале позбавлення його можливості ознайомитися із матеріалами кримінального провадження, які, на його думку, не містять всіх матеріалів досудового розслідування.
У касаційній скарзі засуджений стверджує, що досудова доповідь, складена у кримінальному провадженні суперечить вимогам статті 3141 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). За фактом незаконних дій представника уповноваженого органу з питань пробації та прокурорів у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_1 відомості внесено до ЄРДР.
До того ж місцевий суд, призначаючи йому покарання за вчинений злочин не врахував, що він є інвалідом 3 групи, одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Вищезазначені порушення були залишені апеляційним судом поза увагою, тому ухвала цього суду вимогам статті 419 КПК не відповідає. Крім того, апеляційний суд, виключаючи з вступної частини вироку відомості щодо судимості ОСОБА_1, допустився помилки, зазначивши їх у вступній частині ухвали.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 від учасників кримінального провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор просила у задоволенні касаційної скарги засудженого відмовити, а судове рішення залишити без зміни.
Засуджений ОСОБА_1 просив касаційну скаргу задовольнити у повному обсязі з викладених у ній підстав.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з вимогами статті 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема: короткий зміст вимог апеляційної скарги; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався.
Як зазначено в частині 2 статті 419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.
Однак суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 цих вимог процесуального закону не дотримався та не перевірив доводи засудженого про відсутність у його діях ознак "відкритого" викрадення чужого майна.
Згідно з роз`ясненнями, що містяться в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Натомість грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення.