Постанова
іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 754/15452/16-к
провадження № 51-3326км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М.І.,
суддів Луганського Ю.М., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І.О.,
прокурора Кулаківського К.О.,
захисника Войтенко К.В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20 червня
2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року
в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100030011242, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі
на строк 7 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК строк попереднього ув`язнення з 23 вересня 2016 року до 20 червня 2017 року зараховано у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили залишено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за кримінальне правопорушення, вчинене за таких обставин.
18 вересня 2016 року приблизно о 21:20 на ґрунтовій дорозі, що пролягає у лісосмузі за 150 м від магістрального газопроводу Боярського ЛВУП і за 30 мвід будівлі газорозподільної станції ГРС-4 "Дарниця", розташованої між
вул. Космонавта Волкова, 4 та вул. Крайньою, 3 у м. Києві, ОСОБА_1 в ході словесного конфлікту, що виник на ґрунті ревнощів до спільної знайомої
ОСОБА_2 , з ОСОБА_3 (який розпочав бійку та завдав засудженому шість ударів невстановленим тупим предметом у різні ділянки тіла, спричинивши легкі тілесні ушкодження, що не вплинули на його фізіологічний стан і не позбавили можливості залишити місце події або у відповідь чинити будь-які активні дії, у тому числі пов`язані із нанесенням ОСОБА_3 тілесних ушкоджень будь-яким способом), з особистої неприязні, що виникла внаслідок вищевказаних активних дій потерпілого, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_3 , умисно завдав останньому невстановленим предметом по типу клинка ножа чотири проникаючих колото-різаних поранення в ділянку грудей, два непроникаючих колото-різаних поранення грудей, одне непроникаюче колото-різане поранення живота, одну різану поверхневу рану лівої бічної поверхні шиї, від яких через крововтрату ОСОБА_3 помер.
Київський апеляційний суд ухвалою від 14 травня 2019 року залишив апеляційну скаргу захисника засудженого без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені у касаційній скарзі
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо нього і закрити кримінальне провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпано можливості їх отримати. Вважає, що його засуджено за злочин, якого він не вчиняв. Потерпілий ОСОБА_3, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, наздогнав його, напав ззаду та завдав кілька ударів палицею завдовжки приблизно 1 м, тому ОСОБА_1, намагаючись захиститися і рятуючи своє життя, завдав йому ножем ударів у відповідь. Такі дії, на думку засудженого, підлягають кваліфікації за ст. 118 КК як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. Зазначає, що намагався уникнути конфлікту
з потерпілим, тому відійшов від нього на значну відстань, і не мав умислу вбивати його. Вважає, що висновок судів про доведеність його винуватості у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3 не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а показання свідка ОСОБА_2 містять суперечності.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Войтенко К.В. у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги і просили її задовольнити.
Прокурор Кулаківський К.О. в судовому засіданні просив залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені
у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПКпідставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази, надавши їм оцінку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК. З таким висновком погодився і апеляційний суд.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених
ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Так, в апеляційній скарзі захисник засудженого, зокрема, зазначив про те, що місцевий суд належно не з`ясував обставини щодо суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, оскільки місцевий суд встановив, що ініціатором конфлікту був потерпілий, який здійснив напад на ОСОБА_1 і почав завдавати йому ударів палицею в різні частини тіла, в тому числі й по голові, а останній, захищаючись, перевищив межі необхідної оборони, не маючи у цій ситуації реальної можливості уникнути продовження конфлікту. При цьому сторона захисту акцентувала, що такі дії засудженого були спрямовані на відвернення нападу і захист, а не на розправу з потерпілим.
Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Закріплене у ст. 36 КК невід`ємне право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ч. 3 ст. 27 Конституції України).