ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 752/13650/18
провадження № 51-1271 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Скобунова В.М.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисників Дорогої А.Ю., Кравченко К.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018100000000604, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя м . Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця смт. Борова Фастівського району Київської області, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 у цьому населеному пункті, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами прокурора Льовочкіна А.О., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та захисника Дорогої А.Ю. на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 27 вересня 2018 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засуджено кожного до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст.307 КК на строк 6 років з конфіскацією всього належного їм майна;
- за ч. 2 ст. 309 КК на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 остаточно визначено покарання кожному у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього належного їм майна.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у частині призначення покарання змінено. Постановлено вважати їх засудженими за ч. 2 ст. 307 КК кожного із застосуванням положень ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього належного їм майна; за ч. 2 ст.309 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст.70 КК ОСОБА_1 і ОСОБА_2 остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів кожному у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього належного їм майна.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обв`язки, передбачені ст. 76 КК. Постановлено на підставі ст. 77 КК не застосовувати до ОСОБА_2 додаткового покарання у виді конфіскації майна.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він незаконно придбав та зберігав психотропну речовину з метою збуту, незаконно збув психотропну речовину повторно у великих розмірах, незаконно придбав та зберігав наркотичний засіб без мети збуту, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.307 КК.
ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він незаконно придбав, зберігав та перевозив психотропну речовину з метою збуту, незаконно збув психотропну речовину повторно у великих розмірах, незаконно придбав, зберігав та перевозив психотропну речовину без мети збуту.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначені дії вчинили за таких обставин.
У січні - лютому 2018 року за не встановлених досудовим розслідуванням обставин, ОСОБА_1 незаконно придбав з метою збуту психотропну речовину - амфетамін масою 1,109 г, яку незаконно зберігав з метою збуту за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 ). Після чого 28 лютого 2018 року близько 15:30, перебуваючи за місцем свого проживання, він незаконно збув ОСОБА_2 за 1600 грн зазначену речовину, а останній незаконно придбав її з метою збуту та незаконно надалі зберігав при собі. Вказану психотропну речовину -амфетамін ОСОБА_2 незаконно перевіз із метою збуту до станції метро "Вокзальна" у м. Києві, де о 16:38, незаконно збув ОСОБА_3 за грошову винагороду.
Крім того, ОСОБА_1 у січні - лютому 2018 року за не встановлених досудовим розслідуванням обставин незаконно, повторно придбав з метою збуту психотропну речовину - амфетамін масою 4,415 г, яку незаконно, повторно зберігав з метою збуту за місцем свого проживання за вищезазначеною адресою. Після чого 14 березня 2018 року близько 12:30, перебуваючи за місцем свого проживання, незаконно, повторно збув частину вказаної психотропної речовини ОСОБА_2 за 2000 грн, а останній повторно, незаконно придбав амфетамін загальною масою 2,593 г, з якого 2,296 г - з метою збуту та 0,297 г - без мети збуту, яку незаконно, повторно зберігав при собі, а потім повторно перевіз до станції метро "Вокзальна" в м. Києві, де о 14:20 незаконно, повторно збув ОСОБА_3 психотропну речовину - амфетамін масою 2,296 г.
Крім того, ОСОБА_1 у не встановлені досудовим розслідуванням час та місці незаконно придбав без мети збуту наркотичний засіб - канабіс загальною масою 19,68 г, частину якого масою 2,49 г зберігав без мети збуту за місцем проживання за вищевказаною адресою, а іншу частину, масою 17,19 г - у гаражі на АДРЕСА_4, що перебував у його користуванні.
Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Дорога А.Ю. ставить питання про перегляд у касаційному порядку зазначених судових рішень на підставах неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів захисник зазнає про те, що:
- судом неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність стосовно ОСОБА_1, а саме положення ч.2 ст. 309 КК, оскільки судом не встановлено часу та місця незаконного придбання без мети збуту, таким чином судом не встановлено, що ОСОБА_1 вчинив вказані дії (придбання, зберігання) після того, як вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 307 КК;
- ураховуючи, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст. 309 КК, а має місце склад злочину, передбачений ч.1 ст. 309 КК, та при цьому ОСОБА_1 добровільно пролікувався, суд повинен був звільнити його від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 309 КК на підставі ч.4 ст. 309 КК;
- у судовому засіданні ОСОБА_1 давав показання, які суперечать пред`явленому обвинуваченню;
- судами формально, без належної оцінки та врахування були перераховані обставини, що характеризують ОСОБА_1, та незважаючи на те, що ОСОБА_1 характеризується більш позитивно, ніж ОСОБА_2, йому призначено більш суворе покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого;
- докази, надані ОСОБА_1 на підтвердження даних про його особу, є більш достовірними та належними, ніж ті, які було враховано щодо ОСОБА_2 .
У касаційній скарзі прокурор проситьскасувати ухвалу апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та призначити новий розгляд в апеляційному суді у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особам обвинувачених через м`якість.
На обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що апеляційний суд:
- застосував положення статей 69, 75 КК, тобто норми закону, які не підлягали застосуванню;
- не встановив достатніх підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 положень ст.69 КК і призначення покарання, нижчого від найнижчої межі санкції статті КК, а також підстав для застосування до ОСОБА_2 положень статей 69, 75 КК та звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком;
- не врахував, що призначене обвинуваченим покарання із застосуванням статей 69, 75 КК не може досягти мети покарання - виправлення та попередження вчинення нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами;
- дійшов необґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання, не врахувавши при цьому того, що він вчинив злочини, один з яких є тяжким, що скоєні ними кримінальні правопорушення пов`язані зі сферою незаконного обігу наркотичних засобів, та те, що ним вчинено два епізоди незаконного збуту небезпечної психотропної речовини за грошові кошти;
- необґрунтовано врахував як пом`якшуючі покарання обставини щире каяття ОСОБА_2 і активне сприяння у розкритті злочинів, оскільки його незаконні дії були виявлені та припинені працівниками правоохоронних органів, а його пояснення містять дані про фактичні обставини вчинення злочинів;
- змінюючи вирок, всупереч вимогам ч. 3 ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не навів в ухвалі переконливих обґрунтувань щодо можливості виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 без відбування покарання, що є істотним порушенням, оскільки зазначене перешкодило апеляційному суду прийняти законне, обґрунтоване та справедливе рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційні скарги від інших учасників процесу заперечень не надійшло.
У судовому засіданні прокурор Скобунов В.М. підтримав вимоги касаційної скарги прокурора і просив призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, а касаційну скаргу захисника просив залишити без задоволення.
Захисник Дорога А.Ю. та засуджений ОСОБА_1 касаційну скаргу захисника підтримали в повному обсязі, касаційну скаргу прокурора - частково.
Захисник Кравченко К.М. та засуджений ОСОБА_2 заперечували щодо задоволення касаційних скарг.
Мотиви Суду
Відповідно до ч.1 ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів та кваліфікація їх дій за ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 309 КК є обґрунтованими.
Водночас такими, що не спростовують правильності висновків суду, є доводи касаційної скарги захисника Дорогої А.Ю. про те, що судом неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність стосовно ОСОБА_1, а саме положення ч. 2 ст. 309 КК, оскільки судом не встановлено часу та місця незаконного придбання без мети збуту, таким чином не встановлено, що ОСОБА_1 вчинив вказані дії (придбання, зберігання) після того, як вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК.