Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 592/5228/14
провадження № 51-4036 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів: Бородія В. М., Вус С. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Голюк І. О.,
прокурора Шевченко О. О.,
захисника (в режимі відеоконференції) Симоволос В. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Паливоди Людмили Володимирівни на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013200400000016 від 03 вересня 2013 року, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сєвєродонецьк, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 354 Кримінального кодексу України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 354 Кримінального кодексу України (далі - КК України) у зв`язку з недоведеністю того, що в його діяннях наявний склад вказаного кримінального правопорушення, та виправдано. Запобіжний захід скасовано. Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком органами досудового розслідування ОСОБА_1 було обвинувачено в тому, що він, обіймаючи в період з 10 грудня 2010 року до 23 вересня 2013 року посаду провідного юрисконсульта служби колії Статутного територіально-галузевого об`єднання "Південна залізниця" Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі за - ДП "Південна залізниця") та будучи працівником державного підприємства, який не є службовою особою, на початку липня 2013 року в телефонній розмові з ОСОБА_2 повідомив йому про наявність проблем і запропонував особисто зустрітися для їх обговорення та вирішення. Згодом, 26 липня 2013 року під час особистої зустрічі у приміщенні службового кабінету магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" ПП ОСОБА_2 на АДРЕСА_3 ОСОБА_1 . повідомив ОСОБА_2 про можливі наслідки проведення подальших перевірок, навіть до знесення магазину потерпілого, та висловився щодо передачі йому як неправомірної вигоди грошових коштів у розмірі 500 доларів США. Після цього, 31 липня 2013 року, 5, 13 та 15 серпня 2013 року під час телефонних розмов із ОСОБА_2, ініційованих обвинуваченим, систематично нагадував ОСОБА_2 про це. Надалі під час особистої зустрічі в період часу з 14 год 01 хв до 14 год 12 хв 04 вересня 2013 року у приміщенні службового кабінету в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2" на АДРЕСА_3, ОСОБА_2, будучи зацікавленим у припиненні перевірок та вирішенні земельного питання, передав ОСОБА_1 як неправомірну вигоду за не створення умов, що перешкоджають нормальній підприємницькій діяльності ОСОБА_2, грошові кошти 500 доларів США, що на момент вчинення злочину за курсом Національного банку України становила суму 3996,5 грн.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 10 липня 2019 року апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_2 та прокурора залишив без задоволення, а вирок Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2017 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає статтям 412, 419 та 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Зазначає, що доводи прокурора в апеляційній скарзі, за виключенням одного, судом апеляційної інстанції не спростовані. Посилається на те, що під час прослуховування запису судового засідання від 01 квітня 2016 року в суді апеляційної інстанції достовірно встановлено відсутність певної частини запису, що унеможливлює визначити, які докази досліджено та яку оцінку їм надано. З цього приводу головуючим суддею висловлено окрему думку, проте, що вирок стосовно ОСОБА_1 . підлягав скасуванню через неякісну фіксацію судового процесу від 01 квітня 2016 року. Вказує також на те, що жодного з інших доводів прокурора, в порушення вимогам ст. 419 КПК України, судом апеляційної інстанції не спростовано.
У запереченні на касаційну скаргу виправданий посилається на правильність висновків суду про недопустимість доказів у кримінальному провадженні через їх невідповідність вимогам КПК України, а також на те, що свідки у кримінальному провадженні нічого не змогли повідомити про обставини передачі грошей. Висловлює думку про те, що неналежна якість технічного запису судового засідання, на його переконання, не є підставою для скасування судового рішення. Також вважає, що касаційну скаргу підписав прокурор, який не мав на це повноважень.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Шевченко О. О. підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Захисник Семиволос В. В. проти касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.