Постанова
Іменем України
20 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 295/795/19
провадження № 61-12137св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В., | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І., | Погрібного С. О., Яремка В. В., |
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 03 червня 2019 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Борисюка Р. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", Банк) про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 26 червня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОмегаБанк" (далі - ПАТ "Омега Банк"), укладений договір кредиту, за умовами якого ОСОБА_1 як позичальником отримано кредит у розмірі 68 000,00 доларів США на строк до 25 червня 2038 року. На забезпечення належного виконання зобов`язань між сторонами укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Вимоги ПАТ "Дельта Банк" про погашення заборгованості реалізовані у позасудовому порядку, шляхом набуття кредитором права власності на предмет іпотеки. Проте відповідач відмовився підтвердити припинення зобов`язань за договором кредиту.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано припиненимзобов`язання за кредитним договором № 0501/0608/74-136, укладеним 26 червня 2008 року між ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк", права кредитора за яким перейшли до ПАТ "Дельта Банк", та ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач сам обрав такий спосіб захисту як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення його вимог як іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, здійснивши від свого імені продаж квартири відповідача. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" (далі - ЗУ "Про іпотеку") є недійсними.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 03 червня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 березня 2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" судовий збір у розмірі 1 152,60 грн.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, керувався статтею 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), посилався на постанову Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 761/17280/16-ц та дійшов висновку, що передбачена частиною четвертою статті 36 ЗУ "Про іпотеку" недійсність вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання після завершення позасудового врегулювання не передбачає автоматичного припинення зобов`язання, а розповсюджується лише щодо недійсності вимог у тій частині, яка погашена за рахунок предмета іпотеки. Відповідно висновок суду першої інстанції про наявність підстав для припинення зобов`язання не відповідає обставинам справи і суперечить нормам матеріального права.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 03 червня 2019 року у вищевказаній справі,в якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що висловлена в постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 761/17280/16-ц позиція, на яку посилається апеляційний суд, є поодинокою і такою, що суперечить нормам матеріального права та іншим правовим позиціям Верховного Суду, зокрема в постановах від 15 березня 2018 року у справі № 927/84/16, від 20 червня 2018 року № 756/31271/15 та від 17 квітня 2019 року у справі № 204/7148/16-ц.
Також позивач посилається на статтю 36 ЗУ "Про іпотеку" та наполягає, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.
У серпні 2019 року від ПАТ "Дельта Банк" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, залишити постанову Житомирського апеляційного суду від 03 червня 2019 року без змін, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржуване рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 03 червня 2019 року, витребувано матеріали справи з Богунського районного суду м. Житомира та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частинидругої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 червня 2008 року між позивачем та ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк", укладений договір кредиту, за умовами якого ОСОБА_1 як позичальник отримав кредит у розмірі 68 000,00 доларів США на строк до 25 червня 2038 року.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за укладеним договором з боку позичальника між наведеними сторонами укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_1 як іпотекодавець передав у іпотеку належне майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Права вимоги за вказаними договорами відчужено на користь ПАТ "Дельта Банк" згідно з договором купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року.
03 березня 2018 року за ПАТ "Дельта Банк" зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору від 26 червня 2008 року, виписки з договору купівлі-продажу права вимоги, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
За змістом договору кредиту (пункт 2.3) "при непогашенні заборгованості перед Банком у строки, передбачені цим договором, Банк має право звернути стягнення на предмет застави, та/або звернутись до суду. У випадку звернення стягнення на предмет застави і при недостатності суми, що виручена від реалізації предмету застави, для повного задоволення своїх вимог, Банк має право одержати суму, якщо бракує для повного задоволення своїх вимог за рахунок іншого майна Позичальника відповідно до чинного законодавства України".
Станом на 30 квітня 2018 року за позивачем як позичальником обліковувалась поточна заборгованість у сумі 31 427,25 дол. США та прострочена заборгованість на суму 5 919,78 дол. США.
У зв`язку з набуттям відповідачем у власність предмета іпотеки станом на 01 червня 2018 року за позивачем обліковувалась заборгованість у розмірі 18 819,26 дол. США.
Сукупний розмір виплачених грошових коштів за договором кредиту становить 77 838,31 дол. США.
Згідно з умовами договору іпотеки (пункт 1) відповідним договором забезпечується виконання всіх зобов`язань, передбачених кредитним договором у повному обсязі.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.