Постанова
Іменем України
23 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 233/1563/18
провадження № 61-47560св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дочірнє підприємство "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня
2018 року у складі судді Мартиненко В. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Папоян В. В.,
Біляєвої О. М., Халаджи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДП "Укравтогаз") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що у червні 2007 року його прийнято на роботу в ДП "Укравтогаз", з 01 листопада 2017 року його було переведено на посаду майстра автомобільної газонаповнювальної компресорної станції м. Костянтинівка регіонального виробничого управління "Київавтогаз" ДП "Укравтогаз" (далі - РВУ "Київавтогаз" ДП "Укравтогаз").
28 лютого 2018 року він подав заяву про звільнення за угодою сторін з
05 березня 2018 року. Наказом начальника РВУ "Київавтогаз" ДП "Укравтогаз" від 03 березня 2018 року № 33к його було звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за угодою сторін з 05 березня 2018 року. З вказаним наказом його ознайомлено не було.
Вважав, що його звільнення є незаконним, оскільки 03 березня 2018 року він подав відповідачу заяву про анулювання домовленості про припинення договору за угодою сторін від 02 березня 2018 року, у якій просив не розглядати раніше подану ним заяву про звільнення та вважати її помилковою, оскільки у нього змінилися обставини, що передували написанню заяви. Крім того, у період з 05 березня 2018 року по 30 березня 2018 року він перебував на лікарняному, а тому наказ про звільнення у період його тимчасової непрацездатності, видано з порушенням вимог трудового законодавства.
Посилаючись на наведене, просив визнати незаконним та скасувати наказ від 03 березня 2018 року № 33к про його звільнення, поновити його на роботі на посаді майстра автомобільної газонаповнювальної компресорної станції
м. Костянтинівка РВУ "Київавтогаз" ДП "Укравтогаз", стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 лютого 2017 року до дня поновлення на роботі, та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області
від 25 червня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що анулювання домовленості про розірвання трудового договору на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України можливе лише за взаємною згодою на це працівника та власника або уповноваженого ним органу. За змістом частини третьої статті 40 КЗпП України у період тимчасової непрацездатності не допускається звільнення працівника лише з ініціативи власника (за винятком повної ліквідації підприємства), а не за угодою сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України), що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 640/2336/17. Урахувавши наведене, наявність між сторонами домовленості про припинення трудового договору за угодою сторін з 05 березня 2018 року, та відсутність згоди відповідача на анулювання вказаної домовленості, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ від 03 березня 2018 року № 33-к про звільнення ОСОБА_1, є правомірним. Посилання позивача на те, що відповідач не ознайомив його з наказом про звільнення, суд вважав необгрунтованими, оскільки відповідно до частини другої статті 47 КЗпП України власник або уповноваженого ним орган, зобов`язаний видати працівнику копію наказу у день звільнення, в інших випадках звільнення, копія наказу видається на вимогу працівника.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня
2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов законного та обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Посилання позивача на те, що заява про звільнення не відповідає його волевиявленню та була написана під тиском, є необгрунтованими, оскільки відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Проте, звертаючись до суду з позовом, позивач такі підстави позову не зазначав та під час розгляду справи у встановленому законом порядку письмової заяви про зміну підстав позову до суду першої інстанції не подавав. Доводи апеляційної скарги про порушення порядку вивільнення працівника, який передбачено наказом від 17 серпня
2017 року № 182, зокрема відсутність погодження звільнення позивача з боку директора ДП "Укравтогаз", не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, оскільки у матеріалах справи наявне повідомлення від 03 березня
2018 року № 380-09/01 за підписом директора ДП "Укравтогаз" ОСОБА_2 про надання згоди на звільнення з роботи ОСОБА_1 за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до касаційного суду,
ОСОБА_1 просив скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2018 року і постанову Донецького апеляційного суду від 13 листопада 2018 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на його доводи про те, що між ним та відповідачем не було досягнуто домовленості про його звільнення за угодою сторін, та не було погоджено таке звільнення з 05 березня 2018 року, оскільки подаючи заяву про звільнення з вказаної дати, сторони мали досягти домовленості про його звільнення у останній робочий день, що передував 05 березня 2018 року, тобто 03 березня 2018 року (робоча субота за 09 березня 2018 року), а тому 05 березня 2018 року мав бути вже не робочим днем. Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на подану ним 02 березня 2018 року заяву, відповідно до якої він просив не розглядати раніше подану заяву про звільнення за угодою сторін від 28 лютого 2018 року та вважати її помилково поданою. Таким чином, на час розгляду його заяви від 28 лютого 2018 року та надання письмового погодження роботодавцем (03 березня 2018 року) на звільнення, його волевиявлення та згода на звільнення на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП вже були відсутні. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 821/761/17, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору, суди повинні з`ясувати, зокрема, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення, однак суди попередніх інстанцій зазначене не урахували та необгрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог. Крім того, оскаржувана постанова апеляційної інстанції містить багато помилок та неточностей, що спотворило обставини справи.
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ДП "Укравтогаз", у якому відповідач зазначав, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи та застосували норми матеріального права. Підтвердженням ініціативи ОСОБА_1 на звільнення за угодою сторін є власноруч написана ним письмова заява, що була задоволена керівництвом ДП "Укравтогаз", а тому його звільнення відбулося з дотриманням вимог КЗпП України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з суду першої інстанції матеріали справи.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права в частині звільнення позивача у період його тимчасової непрацездатності, а тому з огляду на визначені статтею 400 ЦПК України повноваження, Верховний Суд здійснює перегляд судових рішень лише в межах доводів касаційної скарги.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 22 червня
2007 року працював у ДП "Укравтогаз" на різних посадах. Наказом
від 26 жовтня 2017 року № 178к його переведено на посаду майстра автомобільної газонаповнювальної компресорної станції м. Костянтинівка РВУ "Київавтогаз" ДП "Укравтогаз".
28 лютого 2018 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з роботи за угодою сторін з 05 березня 2018 року.
03 березня 2018 року позивач подав роботодавцю заяву, у якій просив не розглядати раніше подану заяву про звільнення та вважати її помилково поданою. В той же день, 03 березня 2018 року начальник РВУ "Київавтогаз" ДП "Укравтогаз" видав наказ від 03 березня 2018 року № 33к про звільнення ОСОБА_1 з посади майстра автомобільної газонаповнювальної компресорної станції м. Костянтинівка з 05 березня 2018 року, відповідно до пункту1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін.