Постанова
Іменем України
23 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 569/11632/14-ц
провадження № 61-14813св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач -Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 25 січня 2018 року у складі колегії суддів: Григоренка М. П., Бондаренко Н. В., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі -
ПАТ "Унверсал Банк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність предмета іпотеки.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 05 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" (далі - ВАТ "Банк Універсальний"), правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_2 укладений генеральний договір про надання кредитних послуг № BL668, того ж дня між сторонами укладено додаткову угоду №BL668/BL668-KL+ до зазначеного генерального договору, відповідно до пункту 1 якої банк встановив позичальнику ліміт за кредитною лінією у сумі 400 000,00 доларів США зі сплатою 14,00 процентів річних строком до 01 грудня 2027 року.
03 червня 2009 року між банком та ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 1, якою уточнено зобов`язання позичальника щодо виконання умов генерального договору про надання кредитних послуг № BL668, у тому числі щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань задодатковою угодою № BL668/BL668-KL+ до генерального договору про надання кредитних послуг
від 05 грудня 2007 року № BL668, 05 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 укладений договір поруки № BL668.
Крім того, 05 грудня 2007 року між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк",та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Коломис О. В., відповідно до якого іпотекодавець передав позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення з мансардним поверхом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 652,8 кв. м, яке складається з першого і мансардного поверхів та належить іпотекодавцю на праві власності.
У звʼязку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов`язань за генеральнимдоговором про надання кредитних послуг та додатковими угодами до нього, банк звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості, який рішенням Рівненського міського суду від 10 листопада 2010 року задоволено, стягнуто з позичальника та поручителя на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість у розмірі 3 628 306,10 грн.
Посилаючись на те, що зазначене судове рішення боржники не виконали, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення з мансардним поверхом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 652,8 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_1, за ціною 3 199 000,00 грн, шляхом визнання права власності на нерухоме майно за ПАТ "Універсал Банк".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 квітня 2016 року позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 05 грудня
2007 року у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за генеральним договором про надання кредитних послуг від 05 грудня 2007 року № BL668, шляхом передачі ПАТ "Універсал Банк" права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення з мансардним поверхом по АДРЕСА_1 ому АДРЕСА_1, загальною площею 652,8 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_1 , за ціною 3 199 000,00 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 17 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 квітня 2016 року змінено, позов задоволено частково, викладено другий абзац резолютивної частини оскаржуваного рішення у наступній редакції:
"Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 05 грудня 2007 року на рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за генеральним договором про надання кредитних послуг від 05 грудня 2007 року № BL668 шляхом передачі ПАТ "Універсал Банк" права власності на нерухоме майно, а саме: на будівельні матеріали, обладнання, тощо, які були використані в процесі будівництва нежитлового приміщення з мансардним поверхом, що знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею 652,8 кв. м, яке складається із першого і мансардного поверхів та належить ОСОБА_1 на праві власності за ціною 3 199 000,00 грн".
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року касаційні скарги ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Апеляційного суду Рівненської області від 17 червня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд виходив з того, що апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не встановив фактичні обставини справи та не надав належної оцінки всім доказам, які містяться в матеріалах справи, зокрема, доказам, які свідчать про відсутність у відповідача права власності на майно, яке зазначено в договорі іпотеки; судом не зазначені норми права, які надають можливість у зв`язку з втратою права власності на нерухоме майно звертати стягнення на матеріали з яких воно було побудовано; при цьому ані доказів того, що ці будівельні матеріали та обладнання належать саме ОСОБА_1, ані доказів зміни предмета іпотеки чи позовних вимог банку матеріали справи не містять.
Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 листопада 2010 року задоволено позовні вимоги банку та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг від 05 грудня 2007 року № ВБ668 у розмірі 3 628 306,10 грн, що дає підстави для висновку про те, що звернувшись до суду з позовом про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання.
Також апеляційний суд належно не перевірив рішення суду першої інстанції в частині вирішення заяви відповідача про застосування позовної давності.
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та за договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", є способом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, тоді як у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач намагався у позасудовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на цей предмет іпотеки, що дає підстави для висновку, що позивачем обрано спосіб судового захисту, який не передбачено законом.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У лютому 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скаргаПАТ "Універсал Банк", у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Рівненської області від 25 січня 2018 року та залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 квітня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що наявність в іпотечному договорі застереження про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку. Відмова у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі майна у власність є обмеженням прав позивача на захист порушеного права, та суперечить положенням статті 16 ЦК України, якою, серед інших передбачено обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів.
Відсутність на момент ухвалення рішення суду першої інстанції державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення з мансардним поверхом, що знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею 652,8 кв. мза ОСОБА_1, не є підставою для відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки, оскільки передана в іпотеку будівля не знищена, не втратила свою господарську та матеріальну цінність, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для звернення стягнення на зазначене нерухоме майно.
У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у травні
2018 року, ОСОБА_1 просив відхилити касаційну скаргу ПАТ "Універсал Банк", посилаючись на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання у судовому порядку. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 05 грудня 2007 року між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_2 укладенийгенеральний договір про надання кредитних послуг № BL668.