Постанова
Іменем України
23 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 646/182/17
провадження № 61-20408св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2017 року у складі судді Теслікової І. І. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2018 року у складі колегії суддів:
Бровченко І. О., Кругової С. С., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі -
ПАТ "Дельта Банк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність предмета іпотеки.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 03 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий
банк" (далі - ТОВ "Український промисловий банк", товариство), та
ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 75-0061004/ФКВ-08, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 120 600,00 доларів США зі сплатою 12,1 процентів річних на строк до 01 липня 2033 року.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 03 липня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 75-0061004/Zфквіп-08, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, який містить відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у разі порушення кредитних зобов`язань.
30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ПАТ "Дельта Банк" укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених зазначеним договором, ТОВ "Український промисловий банк" відступило ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитним договором № 75-0061004/ФКВ-08 та іпотечним договором № 75-0061004/Zфквіп-08.
Посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, станом на 06 липня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 2 050 113,27 грн, з яких: 1 843 670,90 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28 198,71 - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 146 293,07 грн - нарахована комісія, 1 830,08 грн - три проценти річних, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , шляхом визнання права власності на нерухоме майно за ПАТ "Дельта Банк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 жовтня
2017 року у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк", суд першої інстанції виходив з того, що аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дає підстави для висновку про те, що законодавством визначено три способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та за договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", є способом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання у зазначений спосіб.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без задоволення, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скаргаПАТ "Дельта Банк", у якій заявник просив скасувати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2017 року і постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позов ПАТ "Дельта Банк" задовольнити.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що наявність в іпотечному договорі застереження про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку. Апеляційний суд необгрунтовано не взяв до уваги доводи банку про те, що в іпотечному договорі міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності, а тому з урахуванням правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1219цс16, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно за ПАТ "Дельта Банк" є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Відмова у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі майна у власність є обмеженням прав позивача на захист порушеного права та суперечить положенням статті 16 ЦК України, якою, серед інших, передбачено обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процессуального кодексу України (далі - ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПАТ "Дельта Банк" не підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 03 липня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 75-0061004/ФКВ-08, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 120 600,00 доларів США зі сплатою 12,1 процентів річних на строк
до 01 липня 2033 року.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, 03 липня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 75-0061004/Zфквіп-08, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, який містить відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у разі порушення кредитних зобов`язань.
Відповідно до пункту 4.1 іпотечного договору іпотекодержатель набуває права звернути та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту та/або при несплаті, частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки.
Згідно з пунктом 4.2 іпотечного договору у випадку порушення іпотекодавцем обов`язків за договором іпотеки та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається не задоволеною, іпотекодержатель вправі розпочати стягнення на предмет іпотеки.
Сторонами було погоджено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється наступним шляхом: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим пунктом 4.4 договору (пункт 4.3 іпотечного договору).
Пунктом 4.4 іпотечного договору передбачено, що у випадку будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених пунктом 4.1 договору іпотеки, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги одним наступних способів: