Постанова
Іменем України
24 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 752/8508/17
провадження № 61-15204св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 червня 2017 року у складі судді Шкірай М. І. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2018 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Семенюк Т. А., Прокопчук Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсним договору факторингу, посилаючись на те, що 09 грудня 2005 року між ним та Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" (далі - АКБ "Райффайзенбанк Україна") було укладено кредитний договір № ML-302/51/2005, за умовами якого він отримав кредит в сумі 46 800 доларів США на споживчі цілі. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 09 грудня 2005 року між АКБ "Райффайзенбанк Україна" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № SR-302/51/2005. Крім того, 26 березня 2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк") було укладено кредитний договір № ML-302/083/2008, за умовами якого він отримав кредит в сумі 204 525 грн на споживчі цілі. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № ML-302/083/2008 26 березня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № SR-302/083/2008/1, а також між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 - договір поруки № SR-302/083/2008/2. ПАТ "ОТП Банк" є правонаступником всіх прав та обов`язків ЗАТ "ОТП Банк", яке, у свою чергу, є правонаступником всіх прав та обов`язків АКБ "Райффайзенбанк Україна". 22 лютого 2013 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" було укладено договір факторингу, за умовами якого банк передав (відступив) товариству право вимоги на кредитний портфель, зокрема за вказаними кредитними договорами та договорами поруки. На час укладення зазначеного договору факторингу діяло розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг", зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 373/16389 (далі - Розпорядження № 231), згідно з підпунктом 2 пункту 1 якого не допускається набуття відступленого права вимоги до боржників - фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір факторингу від 22 лютого 2013 року, укладений між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", в частині відступлення права вимоги до нього за кредитними договорами № ML-302/51/2005 та № ML-302/083/2008.
В запереченні на позовну заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" зазначило, що доводи позивача про відсутність у товариства права на придбання права відступної вимоги до фізичних осіб є помилковими, оскільки пунктом 1 Розпорядження № 231 до операцій факторингу було додатково віднесено, а не обмежено набуття відступленого права грошової вимоги до суб`єктів господарювання. Крім того, розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" пункт 1 Розпорядження № 231 було виключено. Також глава 73 розділу ІІІ книги п`ятої Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не містить вичерпного переліку осіб боржників, право грошової вимоги до яких може передаватися за договором факторингу.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 червня 2017 року взадоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами наявності обставин для визнання недійсним договору факторингу від 22 лютого 2013 року, укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна".
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 червня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У лютому 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 червня 2017 рокута постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2018 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дали належної правової оцінки його доводам про те, що на час укладення між відповідачами договору факторингу від 22 лютого 2013 року існували обмеження щодо набуття фактором відступленого права грошової вимоги до боржників - фізичних осіб, передбачені Розпорядженням № 231. Встановивши, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" порушило умови договору факторингу і не повідомило боржника про заміну кредитора в зобов`язанні, суди дійшли помилкових висновків про недоведеність факту порушення його прав і необґрунтовано відмовили в задоволенні позову. Крім того, внаслідок укладення оспорюваного договору банком передано ТОВ "ОТП Факторинг Україна" його персональну інформацію, чим порушено вимоги Закону України "Про захист персональних даних".
У липні 2018 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду міста Києва.
27 червня 2018 року справу № 752/8508/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судами встановлено, що 09 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого, у свою чергу, є ПАТ "ОТП Банк", було укладено кредитний договір № ML-302/51/2005, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 46 800 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 10,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 09 грудня 2020 року, цільове використання кредиту - купівля нерухомого майна.
26 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", було укладено кредитний договір № ML-302/083/2008, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 204 525 грн із встановленням плавучої процентної ставки в розмірі 1,99 % річних + FIDR, із щомісячним погашенням заборгованості та остаточним поверненням до 27 березня 2023 року, цільове використання кредиту - на споживчі цілі.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
З метою належного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань 09 грудня 2005 року між АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого, у свою чергу, є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № SR-302/51/2005, за яким ОСОБА_3 зобов`язалася перед банком нести солідарну з позичальником відповідальність за повне та своєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором від 09 грудня 2005 року № ML-302/51/2005.
На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 26 березня 2008 року № ML-302/083/2008 в цей же день між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № SR-302/083/2008/1, а також між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-302/083/2008/2, за умовами яких поручителі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (кожен окремо) зобов`язалися перед банком нести солідарну з позичальником відповідальність за повне та своєчасне виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1077 та частиною першою статті 1078 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
22 лютого 2013 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір факторингу, за яким ПАТ "ОТП Банк" передало ТОВ "ОТП Факторинг Україна" право вимоги, зокрема за вказаними кредитними договорами та договорами поруки.
Відповідно до частини третьої статті 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.
Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 цього Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").