Постанова
Іменем України
24 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 265/7986/15-ц
провадження № 61-37262св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Никоненко Тетяна Василівна, Відділ реєстрації майнових прав юридичного департаменту Маріупольської міської ради,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 грудня 2017 року у складі судді Міхєєвої І. М. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 02 травня 2018 року у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Биліни Т. І., Лопатіної М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - ПАТ "ПУМБ") звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус Маріупольського МНО) Никоненко Т. В., Відділ реєстрації майнових прав юридичного департаменту Маріупольської міської ради, про скасування державної реєстрації права власності та визнання договору недійсним, посилаючись на те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 13 квітня 2011 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором в сумі 2 124 567,88 грн та 608 269,61 доларів США. Під час розгляду вказаної справи було забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_3, в тому числі на гаражі №№ 55, 56, 57, 58, 59, 60, 63, 65, 66, 89, 91, 107, 108, 109, 111, розташовані по АДРЕСА_1 . В ході примусового виконання рішення суду 20 грудня 2011 року державним виконавцем проведено опис та арешт вказаних гаражів. Разом з тим рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 06 січня 2012 року було визнано право власності на зазначені об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_1 11 грудня 2012 року вказане рішення було скасоване Апеляційним судом Донецької області, однак державна реєстрація права власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно не скасована та зазначені об`єкти нерухомого майна продовжують безпідставно знаходитися у власності ОСОБА_1 . Крім того, 28 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_2, було укладено договір іпотеки № 2429, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського МНО Никоненко Т. В., предметом якого є спірні гаражі. Враховуючи викладене, ПАТ "ПУМБ" просило:
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на гаражі №№ 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 63, 89, 107, 108, 109, 111, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що виникла на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 06 січня 2012 року № 2-3757/2011;
- поновити запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про речові права на нерухоме майно, що існував до проведення вказаної державної реєстрації;
- визнати недійсним договір іпотеки від 28 листопада 2012 року № 2429, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського МНО Никоненко Т. В. щодо передачі в іпотеку гаражів №№ 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 63, 89, 107, 108, 109, 111, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом визнання недійсними відповідних записів у Державному реєстрі іпотек щодоукладення договору іпотеки від 28 листопада 2012 року № 2429 та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - щодо заборони на нерухоме майно, яка накладена відповідно до договору іпотеки від 28 листопада 2012 року № 2429.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 грудня 2017 року позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на гаражі №№ 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 63, 89, 107, 108, 109, 111, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що виникла на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 06 січня 2012 року № 2-3757/2011. Поновлено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про речові права на нерухоме майно, що існував до проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на гаражі №№ 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 63, 89, 91, 107, 108, 109, 111, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме - запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на гаражі №№ 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 63, 89, 107, 108, 109, 111, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що виникло на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 20 лютого 2007 року № 2-833/07. Визнано недійсним договір іпотеки від 28 листопада 2012 року № 2429, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського МНО Никоненко Т. В., щодо передачі в іпотеку гаражів №№ 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 63, 89, 107, 108, 109, 111, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Застосовано наслідки недійсності договору іпотеки від 28 листопада 2012 року № 2429, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського МНО Никоненко Т. В., а саме: визнано недійсним запис в Державному реєстрі іпотек щодо укладення договору іпотеки від 28 листопада 2012 року № 2429, реєстраційний номер обтяження № 13303995; визнано недійсним запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо заборони на нерухоме майно, яке накладено відповідно до договору іпотеки від 28 листопада 2012 року № 2429. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що право власності на спірні об`єкти нерухомого майна (гаражі) зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 06 січня 2012 року, яке в подальшому було скасоване рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11 грудня 2012 року. Однак зазначене майно продовжує перебувати у власності відповідача, оскільки його державна реєстрація не припинена. Крім того, за відсутності будь-яких правових підстав ОСОБА_1 передав спірні гаражі в іпотеку, про що свідчить укладений між ним та ОСОБА_4 договір іпотеки від 28 листопада 2012 року. За встановлених обставин справи позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню. Банк звернувся до суду з цим позовом 10 грудня 2015 року, тобто в межах трирічної позовної давності, початок перебігу якої слід обчислювати з дати ухвалення Апеляційним судом Донецької області рішення від 11 грудня 2012 року.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 02 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 грудня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 02 травня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно обчислили позовну давність з дати ухвалення Апеляційним судом Донецької області рішення від 11 грудня 2012 року, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позову. Оскільки між ним та ПАТ "ПУМБ" не укладався договір іпотеки, то положення статті 12 Закону України "Про іпотеку" не підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Записи в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не є правочинами, а тому вони не можуть бути визнанні недійсними в порядку застосування реституції. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 06 січня 2012 року, за яким він набув у власність спірні об`єкти нерухомого майна, було скасовано 11 грудня 2012 року, тобто після укладення між ним та ОСОБА_4 договору іпотеки від 28 листопада 2012 року. Таким чином, на час вчинення оспорюваного правочину його сторони в повній мірі дотрималися вимог статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
У липні 2018 року ПАТ "ПУМБ" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. ОСОБА_1 набув у власність спірні гаражі за рішенням суду та уклав договір іпотеки в той час, коли на це майно було накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження з метою забезпечення виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "ПУМБ" кредитної заборгованості. Банк звернувся до суду з цим позовом в межах трирічної позовної давності, початок перебігу якої слід обчислювати з дати ухвалення Апеляційним судом Донецької області рішення від 11 грудня 2012 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на спірне майно. Предметом іпотеки можуть бути лише об`єкти нерухомого майна, які належать іпотекодавцю на праві власності. Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. На час укладення оспорюваного правочину предмет іпотеки перебував під арештом на підставі ухвали суду про забезпечення позову банку в іншій справі, а тому ОСОБА_1 як іпотекодавець діяв недобросовісно, позбавивши ПАТ "ПУМБ" можливості в майбутньому звернути стягнення на спірне майно під час примусового виконання рішення суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області.
19 липня 2018 року справа № 265/7986/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Судами встановлено, що у провадженні Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області перебувала цивільна справа № 2-355/11 за позовом ПАТ "ПУМБ" до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості. Ухвалою цього суду від 10 лютого 2011 року було забезпечено позов банку шляхом накладення арешту на належні відповідачу гаражі №№ 55, 56, 57, 58, 59, 60, 63, 65, 66, 89, 91, 107, 108, 109, 111, розташовані по АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 09 серпня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 124 567,88 грн та 608 269,61 доларів США.
Станом на 15 грудня 2017 року виконавчий лист № 2-355/11, виданий на підставі вказаного рішення суду, перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Поряд з цим рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 січня 2012 року у справі № 2-3757/11 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною та визнання права власності задоволено. Визнано дійсним укладений 13 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу гаражів №№ 55, 56, 57, 58, 59, 60, 63, 65, 66, 89, 91, 107, 108, 109, 111, розташованих по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на вказані об`єкти нерухомого майна.
Однак рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11 грудня 2012 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, ПАТ "ПУМБ" задоволено. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 січня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованою 19 травня 2016 року Юридичним департаментом Маріупольської міської ради Донецької області, станом на 19 травня 2016 року право власності на гаражі №№ 55, 56, 57, 58, 59, 60, 63, 65, 66, 89, 91, 107, 108, 109, 111, розташовані по АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 січня 2012 року.
Судами також встановлено, що 28 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського МНО Никоненко Т. В. за реєстровим № 2429, за умовами якого з метою забезпечення виконання зобов`язання щодо повернення грошових коштів за договором позики від 28 листопада 2012 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 в іпотеку гаражі №№ 55, 56, 57, 58, 59, 60, 63, 65, 66, 89, 91, 107, 108, 109, 111, розташовані по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 18 вересня 2017 року до участі у справі як співвідповідача залучено його правонаступника - ОСОБА_2 .
Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.