Постанова
Іменем України
24 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 559/1741/18
провадження № 61-49051св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка дії в інтересах ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 вересня 2018 року у складі судді Ральця Р. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У серпні 2018 року ОСОБА_1, яка діяла в інтересах ОСОБА_2, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 16 серпня 2003 року між
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дубенського міськрайонного управління юстиції у Рівненській області, актовий запис № 213. У шлюбі народилася дитина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із червня 2011 року ОСОБА_2 припинив шлюбні відносини із ОСОБА_3 . Вона разом із сином стала проживати окремо від чоловіка. Спільне господарство не велося та не ведеться, спору про спільне майно - немає. Влітку 2014 року ОСОБА_2 добровольцем у зону проведення антитерористичної операції, де у лютому 2015 році отримав важкі поранення. Після поранення ОСОБА_2 перебував у Науково-практичному центрі нейрореабілітації "Nodus" із травня 2015 року протягом 15 місяців. Відповідач лише один раз відвідала його та, розуміючи стан здоров`я свого чоловіка, більше не виявляла жодної уваги до його життя, не пропонувала ніякої допомоги. Більше того, незважаючи на безпорадний стан її сина, звернулася до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання їхньої дитини - ОСОБА_5 у розмірі 500,00 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено повністю. Крім цього, рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 червня
2017 року ОСОБА_2 визнано недієздатним та призначено його опікуном - ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, позивач просила суд розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Дитину залишити проживати разом із матір`ю.
Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 вересня
2018 року відкрито провадження у справі.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа підсудна Дубенському міськрайонному суду Рівненської області, позовна заява відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства щодо змісту та форми, а визначені статтями 185 - 186 ЦПК України підстави для її залишення без руху, повернення або відмови у відкритті провадження відсутні.
У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Рівненського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 вересня 2018 року, посилаючись на те, що позовна заява
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2, не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України та підсудна Охтирському міськрайонного суду Сумської області.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 вересня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 опікується сином, який знаходиться у Комунальному закладі"Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни", що пришвидшує його реабілітацію після отриманих поранень та перенесених оперативних втручань, ця обставина унеможливлює виїзд позивача (опікуна) до місця проживання відповідача, а отже при визначені підсудності правильно застосовані положення частини другої статті 28 ЦПК України.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У грудні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 вересня
2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до Охтирського міськрайонного суду Сумської області.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з ухвалою якого погодився суд апеляційної інстанції, помилково застосував частину другу статті 28 ЦПК України, адже зміст цієї норми передбачає розгляд вимог про розірвання шлюбу, а позивач просить суд також визначити місце проживання дитини, а отже, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам статей 175 та 177 ЦПК України, оскільки за ініційованими позовними вимогами не залучено належного кола учасників судового процесу.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).