Постанова
Іменем України
23 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 520/11083/15-ц
провадження № 61-14927св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року в складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила визнати за нею право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 та на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 .
Позов мотивовано тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2015 року встановлено факт проживання однією сім`єю її та ОСОБА_2 з 07 грудня 1997 року по 01 вересня 2014 року, а також встановлено, що сторони вели спільне господарство, повністю або частково об`єднували та витрачали кошти.
За час спільного проживання позивач з відповідачем придбали майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_2 .
Вважаючи вказане майно спільним майном подружжя, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 47,1 кв. м, житловою площею 28,4 кв. м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2, загальною площею 26,4 кв. м, житловою площею 16,3 кв. м.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що спірне майно є предметом спільної сумісної власності подружжя, а частки сторін відповідно до статті 22 КпШС України та статті 70 СК України є рівними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2016 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, врахував, що на час придбання відповідачем квартири АДРЕСА_2 сторони відповідно до рішення апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2017 року не проживали однією сім`єю, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати вказану нерухомість об`єктом спільної сумісної власності. Встановивши, що хоча квартира АДРЕСА_1 придбана відповідачем ОСОБА_2 у період проживання сторін однією сім`єю, проте за особисті кошти, отримані ним від продажу іншої належної йому квартири та за його заробітну плату під час роботи моряком за контрактами, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати вказану квартиру об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції змінити, визнавши за нею право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги спільний бюджет сторін та фінансову участь позивача у придбанні квартири АДРЕСА_1 . Також судом не надано оцінки тому, що у 2004 році ОСОБА_1 разом з сином відчужила належну їм квартиру, і частина отриманих від продажу вказаної нерухомості коштів надавалась позивачем на спільне придбання з відповідачем квартири АДРЕСА_1 .
Зі змісту поданої касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження є лише постанова Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, а тому в іншій частині постанова апеляційного суду на предмет законності та обґрунтованості судом касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не перевіряється.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргута узагальнення його доводів
У вересні 2019 року ОСОБА_2 надіслав до суду касаційної інстанції пояснення на касаційну скаргу ОСОБА_1, в яких вказував, що квартира АДРЕСА_1 придбана за його власні кошти.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 21 січня 2000 року ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_3 .
10 квітня 2002 року ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_2 .
01 липня 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 подарували ОСОБА_4 291/100 частини квартири АДРЕСА_4 .
23 листопада 2004 року ОСОБА_2 продав квартиру АДРЕСА_3 . Продаж вказаної нерухомості вчинено за 4 100 грн.
24 листопада 2004 року ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 . Вартість придбаної нерухомості становила 11 069 грн.
Відповідно до трудових контрактів у період з травня 1994 року по листопад 2002 року ОСОБА_2 працював моряком на суднах.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 3 СК України сімʼю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
За правилами частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.