Постанова
Іменем України
23 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 522/6138/18
провадження № 61-11392св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, подану представником - адвокатом Гареєвим Євгеном Шамільовичем, на постанову Одеського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив стягнути з останнього аліменти на період навчання у розмірі - 5 000 грн щомісяця.
У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила стягнути з останнього аліменти на неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі - по 5 000 грн на кожну дитину щомісяця.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2018 року вказані цивільні справи було об`єднано в одне провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 06 липня 1993 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час якого народились діти: ОСОБА_1, 1996 року народження, ОСОБА_5, 2001 року народження, ОСОБА_4, 2005 року народження. Протягом усього часу після припинення шлюбних відносини діти проживають разом з матір`ю. Шлюб між подружжям в офіційному порядку не розірвано.
Посилаючись на те, що діти перебувають на повному утриманні матері, проте забезпечити належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей позивачка одна не може, уточнивши позовні вимоги в ході розгляду справи, позивачі просили стягнути з ОСОБА_3 : на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_5, 2001 року народження, та ОСОБА_4, 2005 року народження, у розмірі - по 17 800 грн на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дати подання позову і до досягнення ОСОБА_4 повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ); на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дітей ОСОБА_4 у розмірі - 29 500 грн, ОСОБА_1 у розмірі - 8 000 грн; на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі - 17 800 грн щомісячно, починаючи з дати подання позову і до закінчення ним навчання (30 червня 2019 року).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_5, 2001 року народження, та ОСОБА_4, 2005 року народження, в розмірі 17 800 грн на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 10 квітня 2018 року і до досягнення ОСОБА_4, 2005 року народження, повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5, 2001 року народження, повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дітей ОСОБА_4, 2005 року народження, у розмірі 29 500 грн., ОСОБА_1, 1996 року народження, у розмірі 8 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, 1996 року народження, аліменти в розмірі 17 800 грн щомісячно, починаючи з 10 квітня 2018 року і до закінчення ним навчання (30 червня 2019 року). Допущено негайне виконання рішення про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у межах суми платежу за один місяць.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що діти проживають разом з матір`ю, знаходяться на її утриманні, батько не надає матеріальної допомоги на їх утримання, у зв`язку із чим дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на дітей до їх повноліття, а також на повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2018 року змінено. Викладено абзаци другий, четвертий резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, по 10 000 грн на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 10 квітня 2018 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5, та до досягнення ОСОБА_5 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти в розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з 10 квітня 2018 року і до закінчення ним навчання". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, враховуючи вік неповнолітніх дітей, стан їх здоров`я, матеріальне становище сторін, наявність на утриманні у відповідача непрацездатної матері, відсутність доказів про поганий стан здоров`я батьків, прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, дійшов висновку про зменшення розміру аліментів на неповнолітніх дітей до 10 000 грн щомісяця. Також враховуючи повну зайнятість ОСОБА_1 на навчанні, що позбавляє його можливості отримувати самостійний заробіток, матеріальне становище сторін, наявність на утриманні у відповідача непрацездатної матері та двох неповнолітніх дітей, відсутність доказів про поганий стан здоров`я позивача та відповідача, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 на період його навчання у твердій грошовій формі в розмірі 5 000 грн щомісяця.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2019 року представник позивачів ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що при поданні позову та визначені розміру аліментів на трьох дітей, позивачі керувалися вимогами статті 183 СК України, яка передбачає стягнення аліментів у розмірі половини доходу відповідача, проте апеляційним судом вказане не враховано. Також апеляційний суд, при вирішенні позову, взяв до уваги гіпотетичну необхідність утримання матері відповідача, яка не підтверджена будь-якими доказами.
У вересні 2019 року ОСОБА_2 надала до суду касаційної інстанції заяву про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
Відзив до суду касаційної інстанції не надходив
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу №522/6138/18 з Приморського районного суду м. Одеси.
У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 06 липня 1993 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, який зареєстровано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, про що складений актовий запис № 807, відповідно до свідоцтва про шлюб від 24 жовтня 2017 року.
Під час шлюбу в подружжя народилось троє дітей: ОСОБА_1, 1996 року народження, ОСОБА_5, 2001 року народження, ОСОБА_4, 2005 року народження.
Після припинення шлюбних відносин між подружжям, діти проживають разом з матір`ю. Шлюб між подружжям в офіційному порядку розірвано не було.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є багатодітною родиною відповідно до Посвідчення № 008231.
ОСОБА_1 навчається у НУ "Одеська юридична академія" з 01 вересня 2015 року до 30 червня 2019 року на бюджетній формі навчання, відповідно до контракту від 06 вересня 2017 року.
Відповідно до акту про проживання від 03 грудня 2018 року ОСОБА_3 проживає разом з ОСОБА_7, яка є пенсіонеркою за віком та зі слів ОСОБА_3 перебуває на його утриманні.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.