Постанова
Іменем України
23 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 537/3069/17
провадження № 61-44469св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чернявський Владислав Вікторович, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Запорізька міська рада Служба (управління) у справах дітей відділ по Хортицькому району,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя в складі судді Нещеретної Л. М. від 22 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Запорізької області в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С. від 30 серпня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору міни та застосування наслідків недійсності правочину.
Свої вимоги позивачі мотивували тим, що 01 грудня 2016 року сторони уклали договір міни, за умовами якого ОСОБА_5 обміняв належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1, а позивачі - квартиру № 72 , розташовану в тому ж будинку. У подальшому їм стало відомо, що квартира, яку вони придбали за договором міни, є предметом спору в цивільних справах, проте вказану обставину відповідач від них приховав. Вважають, що при укладенні договору були введені в оману відповідачем, а тому просили визнати договір недійсним з підстав, передбачених статтями 229, 230 ЦК України і застосувати реституцію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2018 року позов задовлено. Визнано недійсним договір міни, укладений 01 грудня 2016 року між ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, з іншої, посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Чернявським В. В. та зареєстрований в реєстрі під № 3094. Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_4 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на моменту кладення оспорюваного правочину квартира, власником якого був ОСОБА_7, перебувала у спорі, який триває і по теперішній час, проте останній приховав цю обставину від позивачів. Правомірність набуття відповідачем права власності на квартиру, яку набули позивачі за договором міни, оспорюється в судовому порядку і в разі задоволення позову 1/3 частка квартири може бути витребувана у позивачів. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що укладений сторонами договір є недійсним з підстав, передбачених статтею 230 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 30 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2018 року змінено, доповнено його резолютивну частину вказівкою про визнання за ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_4 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, фактично погодився з висновками місцевого суду та зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний договір міни укладено внаслідок обману, дії відповідача були навмисними, вказаний обман суттєво вплинув на волевиявлення позивачів, а тому визнав його недійсним з підстав, передбачених статтею 230 ЦК України. Разом із тим, апеляційний суд зазначив, що вирішуючи спір в частині застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину і повертаючи позивачам у власність квартиру, що належала їм до укладення договору міни, суд першої інстанції на порушення вимог статті 216 ЦК України не вирішив питання про повернення відповідачеві отриманого за недійсним правочином, не відновив його права власності на квартиру, що була предметом договору міни.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2018 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 30 серпня 2018 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми статей 229, 230 ЦК України. Указує, що при укладенні договору міни він не вводив позивачів в оману, не приховував своїх дійсних намірів, які зводились до покращення житлових умов його сім`ї. На час укладення договору квартира не перебувала під арештом, він не був учасником виконавчого провадження. Спір щодо цієї квартири виник після укладення договору міни, а тому він не знав і не міг знати про те, що кредитор попереднього власника квартири буде оспорювати правомірність набуття ним житла за договором дарування.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5, у якому просить залишити зазначену касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що суди дійшли правильного висновку про те, що оскільки договір міни було укладено під впливом обману, він підлягає визнанню недійсним із застосуванням реституції, як правового наслідку недійсності правочину.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 337/3069/17 з Хортицького районного суду м. Запоріжжя.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 01 грудня 2016 року між ОСОБА_5, з однієї сторони та ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, з іншої, було укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Чернявським В. В. та зареєстрований в реєстрі під № 3094.
За умовами договору у власність позивачів перейшла трикімнатна квартира АДРЕСА_1, а відповідач ОСОБА_5 набув право власності на чотирикімнатну квартиру № 72 , розташовану в цьому
ж будинку. Квартира, яку позивачі набули у власність в результаті договору міни, до квітня 2014 року належала відповідачеві ОСОБА_5 та його батькам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності.
Указана квартира перебувала під арештом, накладеним ухвалою Хортицького районного суду від 11 серпня 2011 року, в рахунок забезпечення позову ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів у сумі 1 797 000 грн. У подальшому рішенням цього ж суду від 18 травня 2013 року позов ОСОБА_10 було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 1 199 820 грн.
Постановою державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ від 31 січня 2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного судового рішення. 08 лютого 2014 року постановою державного виконавця на все майно ОСОБА_7, у тому числі і на вищевказану квартиру, було накладено арешт.