Постанова
Іменем України
23 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 443/693/17
провадження № 61-13798св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна організація "Комбінат Троянда", ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 грудня 2018 року у складі судді Коліщук З. М. і постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2019 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю.Р ., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом та, уточнивши позовні вимоги, просила визнати незаконними дії директора Державна організація "Комбінат Троянда" (далі - ДО "Комбінат Троянда") ОСОБА_2. щодо призначення службової перевірки та відсторонення її від виконання посадових обов`язків; скасувати наказ ДО "Комбінат Троянда" від 22 травня 2017 року № 54 "Про проведення службової перевірки" та наказ від 31 травня 2017 року № 57 "Про внесення змін до наказу № 54 від 22 травня 2017 року" як незаконні; стягнути з відповідача на її користь розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу як втрату частини заробітної плати за період відсторонення її від роботи за 2017 рік у розмірі 20 319,20 грн і за 2018 рік у розмірі 9 517,95 грн, а також нанесену моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.
Позов мотивований тим, що з 16 жовтня 1985 року позивач працювала на комбінаті "Троянда", який у 2007 році перейменовано в ДО "Комбінат Троянда".
Відповідно до наказу ДО "Комбінат Троянда" від 22 травня 2017 року № 54 "Про проведення службової перевірки", в який внесено зміни наказом від 31 травня 2017 року № 57 "Про внесення змін до наказу № 54 від 22 травня 2017 року" щодо її дій на займаній посаді розпочато службову перевірку, на час якої відсторонено від виконання посадових обов`язків начальника дільниці зберігання.
Позивач вважає зазначені накази неправомірними, оскільки відсторонюючи її від покладених на неї посадових обов`язків всупереч статті 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), не наведено жодної законодавчо визначеної підстави відсторонення, чим порушені її права та спричинено моральну шкоду.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 27 грудня 2018 року позов задоволено частково, скасовано наказ ДО "Комбінат Троянда" від 22 травня 2017 року № 54 "Про проведення службової перевірки" та наказ від 31 травня 2017 року № 57 "Про внесення змін до наказу № 54 від 22 травня 2017 року", стягнуто з ДО "Комбінат Троянда" на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, в решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наказ від 22 травня 2017 року № 54, яким ОСОБА_1 відсторонено від роботи на час проведення службової перевірки з 22 травня 2017 року по 31 травень 2017 року, винесено всупереч чинному законодавству та він підлягає скасуванню. Позовна вимога про визнання незаконними дій директора ДО "Комбінат Троянда" ОСОБА_2. щодо призначення службової перевірки та відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків входить до предмету доказування в частині скасування оскаржуваних наказів і не може бути самостійним способом захисту. Стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, при незаконному відстороненні працівника від роботи, має місце у випадку, коли саме відсторонення працівника від роботи відбувалося із зупиненням виплати заробітної плати. За час відсторонення позивач щомісячно отримувала грошову винагороду в розмірі заробітної плати, що була не нижче мінімального розміру встановленого законодавством та включала доплату за таємність. З розрахунку позивача вбачається, що вона вимагає стягнення премій і надбавок (місячні премії, виплати із спеціального фонду, надбавки), які нібито мали їй виплачуватися, проте не виплачувалися, тобто були припинені у зв`язку з її відстороненням. Преміювання працівників є правом, а не обов`язком роботодавця і здійснюється з урахуванням показників у роботі працюючих на підставі відповідного наказу керівника підприємства, щомісячно, виключно при наявності на це вільних коштів. Враховуючи те, що на період відсторонення ОСОБА_1 виплачувалася грошова винагорода в розмірі заробітної плати, що був не нижче мінімального розміру встановленого законодавством та включав доплату за таємність, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітної плати за період відсторонення її від роботи є безпідставними. Позивачем доведено факт заподіяння їй відповідачем моральної шкоди, що підтверджується неправомірним проведенням щодо неї службової перевірки та відстороненням від займаної посади, порушенням її нормальних життєвих зв`язків, які вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, тривалим відстоюванням (відновленням понад рік) своїх законних інтересів (звернення до правоохоронних органів, судів, прокуратури, тощо). Враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних і психічних страждань позивача, їх тривалість, беручи до уваги вимоги розумності і справедливості, стягнення 2 000,00 грн сприятиме усуненню негативних наслідків вчинених відповідачем дій.
Постановою Львівського апеляційного суду від 06 червня 2019 року рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 грудня 2018 року залишено без змін, апеляційні скарги ОСОБА_1 і Державної організації "Комбінат "Троянда" залишено без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановлено неправомірність дій відповідача щодо проведення стосовно ОСОБА_1 службової перевірки та відсторонення від займаної посади. Суд першої інстанції дійшов правильноговисновку, що стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, при незаконному відстороненні працівника від роботи, має місце виключно у випадку, коли саме відсторонення працівника від роботи відбувалося із зупиненням виплати заробітної плати. Преміювання працівників є правом, а не обов`язком роботодавця і здійснюється з урахуванням показників у роботі працюючих на підставі відповідного наказу керівника підприємства, щомісячно, виключно при наявності на це вільних коштів. Докази того, що преміювання позивача не здійснено у зв`язку із оспорюваним відстороненням, відсутні. Позивачем доведено факт заподіяння їй відповідачем моральної шкоди. Суд першої інстанції, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних і психічних страждань позивача, їх тривалість, беручи до уваги вимоги розумності і справедливості, прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову, в розмірі 2 000,00 грн, що сприятиме усуненню негативних наслідків, вчинених відповідачем дій щодо позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
09 липня 2019 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2019 року, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права просила суд касаційної інстанції скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та суми моральної шкоди, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2019 року.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправомірно відмовили у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення частини заробітної плати за період відсторонення позивача від роботи з 22 травня 2017 року до 31 березня 2018 року у розмірі 29 836,95 грн.
Суди не дослідили похідний характер вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу від вимоги про скасування наказу про відсторонення, не застосовано частину другу статті 235 КЗпП України, не проаналізовано структуру середньої заробітної плати (до якої включаються надбавки, доплати премії), не досліджувалися обставини наявності у відповідача коштів на виплату премій і доплат, отримання таких виплат усіма працівниками, крім позивача.
Судами не враховано факт зупинення виплати позивачу частини заробітної плати (премій і доплат). Такі виплати є частиною заробітної плати відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці". Оскільки судом скасовано оскаржувані накази, то кошти, недоотримані на час дії дисциплінарного стягнення, мають бути повернуті позивачу.
Позивач надав розрахунки, що свідчать про розмір втрачених позивачем за час незаконного відсторонення надбавок і премій. Бухгалтерські документи, надані відповідачем щодо виплат заробітної плати працівникам свідчать про наявність у відповідача коштів для виплати позивачу премій і надбавок.
Розмір присудженої судом моральної шкоди не відповідає принципу розумності, справедливості та співмірності, суті порушення прав позивача, його тривалості, наслідкам.
У рішенні районного суду неправильно вирішено питання щодо розподілу судових витрат, помилково вказано про сплату 640,00 грн, проте судовий збір сплачено у розмірі 704,80 грн.
Суди залишили поза увагою доречні аргументи позивача, не дослідивши всі обставини справи.
Позиції інших учасників
У вересні 2019 року відповідач через представника ОСОБА_3 надіслав засобами поштового зв`язку у Верховний Суд відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Відзив мотивований тим, що питання преміювання працівників є правом роботодавця, а не його обов`язком, якщо інше не передбачено колективним договором. Вирішення даного питання пов`язане з фінансовими можливостями підприємства, трудовим внеском та іншими заслугами працівника. Невиплата позивачу премії обумовлена відсутністю умов преміювання позивача, а не його відстороненням від роботи. У 2016-2017 роках були інші періоди, коли позивачу не виплачувалася премія.
Позивачем не доведено факт заподіяння моральної шкоди, не зазначено обставини, які позивач враховував під час визначення розміру моральної шкоди. Позивач протягом всього часу відсторонення від роботи отримував заробітну плату.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.