Постанова
Іменем України
23 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 264/2773/16-ц
провадження № 61-8249св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької областіна рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2016 року у складі судді Кузнецова Д. В. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Сороки Г. П., Гаврилової Г. Л., Лопатіної М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області
(далі - Фонд) про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 10 квітня 1998 року по 20 жовтня
2003 року перебувала у трудових відносинах з ПАТ "ММК ім. Ілліча" на посаді дробильника 4 розряду. Під час виконання трудових обов`язків
02 травня 2003 року з нею стався нещасний випадок, в результаті чого вона отримала травматичне розтрощення I-II пальців лівої стопи, рвано-забійну рану тильної поверхні лівої стопи, забій стопи. На лікарняному перебувала майже чотири місяці, після чого встановлено 15 % втрати професійної працездатності.
Внаслідок трудового каліцтва їй заподіяна моральна шкода, яка полягає у психологічних стражданнях, сильних душевних хвилюваннях, проблемах зі сном, дратівливості, загальної слабкості, фізичному болі. Заподіяну моральну шкоду оцінює в 20 000,00 грн, яку просить стягнути з Фонду на підставі статей 21, 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, чинній на момент трудового каліцтва за станом на 2003 рік.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області на користь держави судовий збір в сумі 137,80 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що пошкодженням здоров`я внаслідок травми ноги позивачці завдано моральну шкоду, яка обумовлена душевними та фізичними стражданнями з приводу ушкодження здоров`я, погіршенням життєвих умов та фізіологічних здібностей організму, що потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя та призвело до зміни звичного образу життя. Одночасно після настання нещасного випадку позивачка продовжувала працювати на підприємстві, не була відлучена від суспільно-корисної діяльності та можливості реалізувати себе в професійній сфері.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, керуючись принципами поміркованості, розумності та справедливості, ураховуючи обставини справи, характер та обсяг моральних страждань, яких позивачка зазнала у зв`язку з отриманою травмою на виробництві й подальшим встановленням втрати професійної працездатності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що у грошовому виражені компенсація відшкодування моральної шкоди становить 5 000,00 грн та підлягає відшкодуванню за рахунок Фонду на підставі положень частини першої статті 21, частини третьої статті 28, частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, чинній на січень 2003 року.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві а професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області відхилено.
Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційні скарги ОСОБА_1 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві а професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг:
01 листопада 2016 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 жовтня 2016 року, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив мінімального розміру компенсації, не оцінив глибину страждань позивача та належним чином не визначився із розміром моральної шкоди, завданої позивачу втратою професійної працездатності.
04 листопада 2016 року Фонд через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2016 року ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 жовтня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Аргументи касаційної скарги Фонду зводяться до того, що суд не застосував закон, який діяв на час прийняття рішення по справі, та зробив висновок, що відділення Фонду є належним відповідачем по справі (винною особою, володарем джерела підвищеної небезпеки, не може нести відповідальність). Суд першої інстанції не врахував, що травма на виробництві виникла внаслідок вини позивача. Крім того, 5 000,00 грн в рахунок моральної шкоди значно завищені, та призводять до нецільового витрачання коштів, бюджет якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від
18 жовтня 2016 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області.
У грудні 2016 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в міста Маріуполі Донецької області на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 жовтня 2016 року у даній справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 у період з 10 квітня 1998 року по 20 жовтня 2003 року працювала на підприємстві ВАТ "ММК ім. Ілліча" дробильником 4 розряду.
02 травня 2003 року в цеху виробництва вогнетривів стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, в результаті якого дробильник 4 розряду ОСОБА_1 отримала травму ноги, а саме травматичне розтрощення I-II пальців лівої стопи, рвано-забійну рану тильної поверхні лівої стопи, забій стопи. Причиною нещасного випадку згідно з актом розслідування є порушення інструкції з охорони праці для дробильника і відсутність огорожі барабана живильника коксу. Особами, дії яких привели до нещасного випадку, та які допустили порушення нормативних актів з питань охорони праці - є ОСОБА_1, яка порушила правила пункту 3.3.1 інструкції з охорони праці, та ОСОБА_2 змінний майстер, який не забезпечив утримання обладнання в безпечному стані. За результатами розслідування було складено акти по формі Н-5, Н-1.
Згідно довідки обласного центру МСЕК № 034946 від 29 серпня 2003 року позивачці первинно було встановлено з 27 серпня 2003 року 15 % втрати професійної працездатності. На строк до 29 серпня 2004 року.
Повторно згідно довідки Міжрайонної спеціалізованої травматологічної МСЕК № 124544 від 15 вересня 2004 року позивачці встановлено 15 % втрати професійної працездатності безстроково.
Згідно з протоколом засідання комісії з питань охорони праці
ПАТ "ММК ім. Ілліча" від 10 жовтня 2003 року на підприємстві були розглянуті матеріали розслідування нещасного випадку, що відбулось з працівником ОСОБА_1, яка також допустила порушення законодавства та нормативних документів з охорони праці, та прийнято рішення про зниження одноразової допомоги з травмування дробильнику ЦПО ОСОБА_1 на 0,0001 %.
У зв`язку з стійкою втратою професійної працездатності Фондом позивачці були призначені щомісячні страхові виплати. Компенсація моральної шкоди позивачці не виплачувалась, що не оспорювалось сторонами.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:
Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з частинами першою та п?ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.