Постанова
Іменем України
23 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 490/2603/18
провадження № 61-46225св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна казначейська служба України,
треті особи: Головне управління національної поліції в Миколаївській області, Прокуратура Миколаївської області, Комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Миколаївська ритуальна служба",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2018 року у складі головуючого-судді Подзігун Г. В. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, треті особи: Головне управління національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУ НП в Миколаївській області), Прокуратура Миколаївської області, Комунальне підприємство Миколаївської міської ради "Миколаївська ритуальна служба" (далі - КП Миколаївської міської ради "Миколаївська ритуальна служба"), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратуру і суду.
Позовна заява мотивована тим, що з 01 січня 2013 року він був депутатом VI скликання Миколаївської міської ради, входив до складу постійної комісії міської ради з питань управління комунальною власністю міста та працював на посаді директора КП Миколаївської міської ради "Миколаївська ритуальна служба".
23 квітня 2013 року відносно нього розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України про що внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013160080000076.
17 травня 2013 року його затримано та доставлено в ізолятор тимчасового тримання, а 18 травня 2013 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва відносно нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 300 000 грн, ухвалою того ж суду від 24 травня 2013 року його відсторонено від займаної посади директора КП Миколаївської міської ради "Миколаївська ритуальна служба".
17 липня 2013 року начальником відділу прокуратури Миколаївської області затверджено обвинувальний акт.
Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 21 червня 2017 року, його виправдано на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Унаслідок незаконного затримання, притягнення до кримінальної відповідальності, тримання під вартою, перебування під слідством та судом, проведення в ході розслідування обшуку, виїмки, накладення арешту на майно та інших незаконних дій, він був обмежений у праві на недоторканність приватного життя та відсторонений від займаної посади, чим заподіяна матеріальна та моральна шкода.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь 136 799,49 грн на відшкодування матеріальної шкоди, яка складається з втраченого заробітку за період відсторонення від роботи з червня 2013 року по липень 2014 року та 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто за рахунок державного бюджету через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання зі спеціального рахунку на користь ОСОБА_2 136 799,49 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 179 076,30 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що права позивача були обмежені протягом тривалого часу внаслідок протиправного притягнення до кримінальної відповідальності, а тому наявні правові підстави для стягнення на його користь втраченого заробітку за період з червня 2013 року по липень 2014 року, а також відшкодування моральної шкоди за перебування позивача 48 місяців 3 дні під слідством у розмірі, визначеному з урахуванням мінімальної заробітної плати станом на час ухвалення судом рішення. Стягнення коштів слід провести за рахунок коштів Державного бюджету України, розпорядником яких є казначейська служба.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2018 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Прокуратури Миколаївської області задоволено частко. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2018 року в частині розміру стягнення матеріальної шкоди змінено, зменшено розмір матеріального відшкодування до 108 689,74 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що права позивача були обмежені унаслідок протиправного притягнення до кримінальної відповідальності, що є підставою для відшкодування йому завданої матеріальної та моральної шкоди, проте помилково визначив розмір матеріального відшкодування, не врахувавши, що за період з червня 2013 року по липень 2014 року ОСОБА_1 було виплачено заробітну плату в розмірі 28 109,75 грн, у зв`язку з чим розмір втраченого заробітку позивача становить 108 689,74 грн. Розмір морального відшкодування судом правильно визначено з розрахунку мінімального розміру заробітної плати, встановленого на 2018 рік.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У жовтні 2018 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою як суду першої так і апеляційної інстанцій залишилося, те, що обов`язок по відшкодуванню позивачу матеріальної шкоди та виплату втраченого заробітку має бути покладено на КП Миколаївської міської ради "Миколаївська ритуальна служба", яка відсторонила ОСОБА_1 від займаної посади, а не на Державну казначейську службу України. Підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди також відсутні, оскільки ним належним чином не обґрунтовано в чому виразилися страждання та як вони вплинули на нього, які зусилля були зроблені для відновлення його попереднього душевного стану, а вказаний ним розмір морального відшкодування є надуманим. Суди на зазначене уваги не звернули та безпідставно визначили розмір моральної шкоди з розрахунку мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, який в даному випадку слід визначити, виходячи з мінімальної заробітної плати, з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року, виходячи з щомісячного розміру 1 600 грн, а не 3 723 грн. Крім того, суди розглянули заяву позивача про відшкодування матеріальної шкоди без дотримання ним досудової процедури визначення розміру такої шкоди, саме винесення відповідної постанови з цього приводу органом прокуратури, яку останній має право оскаржити у порядку визначеному Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому 17 грудня 2018 року відзиві ГУ НП в Миколаївській області, просить касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити, посилаючись на її обґрунтованість, а оскаржувані судові рішення, які ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року клопотання Державної казначейської служби України про зупинення виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2018 року та постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2018 року задоволено, зупинено виконання вказаних рішень суду до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанову апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_1 з 01 серпня 2005 року перебував на посаді начальника Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств", яке в подальшому перейменовано у КП Миколаївської міської ради "Миколаївська ритуальна служба".
26 квітня 2013 року слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013160080000076 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 368 КК України та розпочате досудове розслідування.
17 травня 2013 року о 12 годині 20 хвилин по вулиці Пушкінській у місті Миколаєві біля будинку № 71 затримано ОСОБА_1 та доставлено його до ізолятора тимчасового тримання.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2013 року надано дозвіл на обшук за місцем проживання та автомобілі ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2013 року накладено арешт на автомобіль "Mercedes-Benz" E 320, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, автомобіль ГАЗ 3309, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, автомобіль ГАЗ №3221, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, автобус ПАЗ 672, 1983 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4, автобус ЛАЗ 695Н, 1989 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5, квартиру АДРЕСА_1, грошові кошти у сумі 13 541 грн та 1 550 доларів США, вилучені під час обшуку автомобілю "Mercedes-Benz" E 320, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2013 року до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 травня 2013 року ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади директора КП Миколаївської міської ради "Миколаївська ритуальна служба", ухвалами цього ж суду від 09 серпня 2013 року, від 06 листопада 2013 року, від 31 січня 2014 року та від 01 квітня 2014 року відсторонення від займаної посади було продовжено.
На виконання вказаних ухвал суду, розпорядженням Миколаївського міського голови від 03 червня 2013 року за № 83рк, а в подальшому наказами КП Миколаївської міської ради "Миколаївська ритуальна служба", ОСОБА_1 було відсторонено від посади директора даної установи.
18 травня 2013 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
17 липня 2013 року начальником відділу Прокуратури Миколаївської області відносно ОСОБА_1 затверджено обвинувальний акт та направлено його до суду.
Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 21 червня 2017 року, його виправдано на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 з 17 травня 2013 року до 21 червня 2017 року незаконно перебував під слідством та судом.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.
Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади). Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").