Постанова
Іменем України
23 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 648/2062/18
провадження № 61-18574св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
треті особи: Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Херсоні ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 18 червня 2019 року у складі головуючого-судді Рибас А.В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Херсоні ради, про зміну місця проживання неповнолітнього сина і припинення стягнення аліментів.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що до 24 січня 2013 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, у якому у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 04 грудня 2013 року місце проживання сина визначено разом з матір`ю, проте вказане рішення суду фактично не виконано й неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 07 серпня 2013 року постійно проживає разом з ним.
Крім того, рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 04 червня 2013 року з нього на користь відповідача стягнуто аліменти у розмірі ј частини всіх видів доходу на утримання сина, починаючи з 28 травня 2013 року й досягнення дитиною повноліття.
Посилаючись на те, що з серпня 2013 року син проживає разом з ним, для нього створені усі належні умови для його фізичного та духовного розвитку, мати після невдалих спроб забрати сина зі школи, під час яких син категорично відмовлявся йти до матері, плакав та ховався за вчителів, не спілкується з дитиною, не приймає участі у його житті, крім того отримуючи аліменти на його утримання не несе будь-яких матеріальних витрат на утримання сина, ОСОБА_1 просив в інтересах дитини та з урахуванням його думки щодо категоричного заперечення проживання разом з матір`ю, змінити місце проживання неповнолітнього сина та визначити його місце проживання разом з батьком, у зв`язку з чим припинити стягнення з нього аліменти на утримання сина.
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області, Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Херсоні ради, про відібрання неповнолітнього сина та повернення його за попереднім місцем проживання.
Позов мотивовано тим, що місце проживання дитини вже було визначено рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 04 грудня 2013 року, яке ОСОБА_1 не виконує та відмовляється в добровільному порядку повернути дитину, створює їй перешкоди у спілкуванні з дитиною.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 18 червня 2019 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено.
Змінено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначено його місце проживання разом з батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Припинено стягнення аліментів, стягнутих рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 04 червня 2013 року у цивільній справі № 648/1946/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час розгляду справи досяг тринадцятирічного віку та висловив бажання проживати разом з батьком, у сім`ї якого створені усі належні умови для виховання, навчання і гармонійного розвитку дитини, наявні умови для усталеного ритму життя, тісні родинні зв`язки та спільні з батьком захоплення, що створює для дитини відчувати себе щасливим і захищеним, а тому зміна та визначення проживання дитини разом з батьком сприятиме найкращому забезпеченню інтересів неповнолітнього ОСОБА_3 .
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дитина не може бути відібрана у батька та повернута матері, проживання з якою визначено судовим рішенням, оскільки рішення суду сторонами виконано не було, дитина фактично не проживала разом з матір`ю, й через зміну фактичних обставин повернення ОСОБА_3 до матері, з якою він не проживав, буде суперечити інтересам дитини.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 18 червня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення первісних позовних вимог та визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з батьком, що відповідає найкращому забезпеченню прав та інтересів дитини, й свідчить про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити її зустрічні позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанції залишилося те, що позивач самочинно, без згоди відповідача, змінив місце проживання дитини, й залишив проживати малолітнього сина у себе. При цьому позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності зміни місця проживання дитини, яке вже було визначено рішенням суду. Крім того, суди безпідставно взяли до уваги покази неповнолітнього ОСОБА_3, оскільки його пояснення про причини небажання проживати разом з матір`ю є аналогічними поясненням самого позивача, який як батько чинить психологічний вплив на ставлення сина до матері, що підтверджує залучення дитини до емоційного конфлікту між батьками.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому 25 листопада 2019 року відзиві, ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені на підставі належним чином досліджених наявних у справі доказів, із дотриманням вимог процесуального законодавства та правильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що з 21 вересня 2002 року до 24 січня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 04 червня 2013 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 28 травня 2013 року.
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 04 грудня 2013 року визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 .
Вказане рішення суду не виконано, з серпня 2013 року неповнолітній ОСОБА_3 за власним бажанням проживає у батька ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку Херсонської обласної громадської організації "Комітет захисту прав дітей" від 10 жовтня 2014 року, ОСОБА_3 у 2013 році проживав разом з матір`ю та практично втік до батька, був пригнічений тим, що мати хоче забрати його у батька та, що батьки постійно судяться, у зв`язку з чим зафіксовано великий рівень страху та тривожності, мати запрошувалася у комітет та мала розмову з психологом про стан дитини та необхідність м`яко входити у стосунки з дитиною, спочатку будувати довіру до себе, натомість остання вибрала примусовий шлях взаємовідносин з сином.
Згідно з висновком вказаної громадської організації від 20 грудня 2017 року за два роки проживання з батьком стан дитини стабілізувався, він відчуває себе захищеним, стабільним, у школі користується авторитетом та повагою, стрес викликає тільки страх, що мати його забере.
Висновком Херсонської міської громадської асоціації психологів та психотерапевтів № 112 від 15 червня 2017 року встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючи упродовж п`яти років із батьком, розвивається гармонійно та спокійно, батько разом з дружиною дбають про хлопчика, як психологічно так і фізіологічно. Ніяких ознак насилля чи недбалості не виявлено, дитина відчуває себе щасливою. Але тема відносин з матір`ю дуже болісна. Хлопчик однозначно хоче проживати разом з батьком, на даний час дитина відчуває загрозу через мати і бажає захиститися від неї, не тільки сам, а і захистити своїх рідних, якщо його будуть примушувати, він втече, дитина чекає від батька захисту від претензій матері.
Відповідно до актів обстеження житлово-побутових умов проживання, складених 13 березня 2018 року та 25 квітня 2018 року квартальним комітетом № 15 Антонівської селищної ради, 16 січня 2018 року класним керівником ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та членами батьківського комітету, 14 червня 2018 року спеціалістами служби у справах дітей виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради, позивач ОСОБА_1 проживає в будинку АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_3, якого виховує та матеріально забезпечує, створив усі належні умови для проживання, розвитку і виховання, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам, у родині панують теплі та дружні взаємовідносини. При спілкуванні з дитиною встановлено, що він бажає проживати разом з батьком, з матір`ю не спілкувався тривалий час.
Згідно довідки дільничного лікаря від 27 квітня 2018 року, з вересня 2013 року лікуванням дитини ОСОБА_3 займається виключно батько, мати на прийом до лікаря не з`являлася та станом дитини не цікавилася.
26 листопада 2018 року виконавчим комітетом Дніпровської районної у м. Херсон ради складено акт № 1770/07016 про те, що спеціалістами з питань опіки та піклування служби у справах дітей проводилася бесіда з дитиною ОСОБА_3, та хлопчик пояснив, що хоче проживати з батьком, матір не бачив більше трьох років тому спілкуватися та жити з нею бажання не має.
26 березня 2019 року орган опіки та піклування надав висновок № 2-49/500, згідно якого вважає за доцільне змінити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначене з матір`ю ОСОБА_2 , на місце проживання з батьком ОСОБА_1 .
Згідно довідки командира військової частини А1836 № 350/305/4/71/11 від 08 лютого 2018 року, старший солдат ОСОБА_2 у період з 22 листопада 2016 року по 23 лютого 2017 року безпосередньо приймала участь в антитерористичній операції у місті Часів Яр Донецької області. Відповідно до контракту, укладено між командиром військової частини А1836 та ОСОБА_2 01 листопада 2017 року на три роки, остання проходить військову службу за контрактом у вказаній військовій частині.
З метою виконання рішення суду щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю, ОСОБА_2 у 2013-2014 роках зверталася до правоохоронних органів, якими за результатами перевірок викладених заявником фактів констатовано наявність цивільного спору батьків неповнолітнього сину.