Постанова
Іменем України
11 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 759/10765/17
провадження № 61-7813св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у складі колегії суддів: Геращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс-Банк", банк), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 15 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк" (далі - АКБ "Правекс-Банк), правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 356-001/06Р, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 22 000,00 доларів США, зі сплатою 12 процентів річних за користування кредитними коштами, на строк до 15 серпня 2031 року для споживчих цілей та сплати страхових платежів за договорами страхування нерухомого майна.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 15 серпня 2006 року між АКБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк", та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідач передав в іпотеку позивачу квартиру АДРЕСА_1 .
10 серпня 2017 року між ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" та ПАТ КБ "Правекс-Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами б\н, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором
від 15 серпня 2006 року № 356-001/06Р та договором іпотеки від 15 серпня
2006 року № 356-001/06Р перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія"".
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 09 грудня 2016 року у нього виникла заборгованість у розмірі 17 954,34 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України (далі - НБУ) становить 462 728,05 грн, з яких 14 526, 00 доларів США, що еквівалентно 374 371,19 грн, - заборгованість за тілом кредиту, 3 428,34 доларів США, що еквівалентно 88 356,86 грн, - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 462 728,05 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року у задоволенні позову ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з 21 червня 2013 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг за квартиру, яка є предметом іпотеки, а тому відповідно до пункту 9.4 кредитного договору строк користування кредитними коштами припинився достроково
21 липня 2013 року (30 днів з моменту прострочення сплати комунальних платежів), позивач звернувся до суду 19 липня 2017 року, тоді як позовна давність за заявленими ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" вимогами спливла
21 липня 2016 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" задоволено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 954,34 доларів США, з яких 14 526, 00 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 3 428, 34 доларів США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права щодо застосування позовної давності, не урахував правові висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від 27 січня 2016 року у справі № 6-990цс15 та від 19 березня 2014 року у справі
№ 6-20цс14, відповідно до яких за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, позовна давність щодо кредитних коштів і процентів, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Оскільки пунктом 1.2. кредитного договору, сторони визначили строк дії договору до
15 серпня 2031 року, з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів та сплату заборгованості банк до позичальника не звертався, згідно наданого суду розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 здійснив останній платіж 03 лютого 2015 року, банк з позовом до суду звернувся 16 липня 2017 року, тобто в межах позовної давності, а тому апеляційний суд вважав помилковим висновок суду першої інстанції про сплив позовної давності, як правової підстави для відмови у задоволенні позову. Суд відхилив твердження ОСОБА_1 про те, що останній платіж за кредитним договором він здійснив у грудні 2010 року, а решту вказаних у розрахунку заборгованості сплат була здійснена невідомими особами, як такі, що не грунтуються на належних та допустимих доказах. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у ОСОБА_1 з 21 червня 2013 року заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг за квартиру, яка є предметом іпотеки, оскільки зазначене не підтверджується матеріалами справи. Відомості про наявність у відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги містяться лише у попередній редакції позовної заяви КП "Києво-Святошинська тепломережа" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, тоді як рішенням
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада
2017 року у справі 369/191/17 встановлено, що 11 лютого 2014 року між КП "Києво-Святошинська тепломережа" та ОСОБА_1 укладено договір
№ 3/3152 про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, за яким КП "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради надало
ОСОБА_1 розстрочку у погашенні заборгованості за житлово-комунальні послуги, що станом на 11 лютого 2014 року складала 4 809,27 грн. З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що укладенням договору реструктуризації сторони змінили порядок нарахування та сплати житлово-комунальних послуг, а тому на момент звернення банку з позовом до суду, умови цього договору були виконані, а отже позивач не пропустив строк звернення до суду за захистом порушених прав.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У квітні 2019 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суд апеляційної інстанції надав невірну оцінку фактичним обставинам справи, умовам кредитного договору, а тому безпідставно скасував рішення суду першої інстанції. Зокрема суд не звернув увагу, що відповідно до пункту 6.1.11. кредитного договору позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати комунальні платежі по об`єкту іпотеки. У разі невиконання позичальником зазначеного пункту кредитного договору, відповідно до пункту 9.4 договору, строк користування кредитними коштами припиняється достроково на 30-й день прострочення комунальних платежів, а отже з урахуванням несплати ним комунальних платежів, строк користування кредитними коштами припинився достроково 01 лютого
2013 року, а отже звернення ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" з позовом до суду у липні 2017 року відбулося поза межами позовної давності. Висновок апеляційного суд про те, що укладеним між КП "Києво-Святошинська тепломережа" та ОСОБА_1 договором про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 11 лютого 2014 року змінено порядок сплати за житлово-комунальні послуги є помилковим, оскільки зазначеним договором комунальне підприємство надало йому розстрочку з погашення наявної у нього заборгованості по вказаним платежам, і не спростовує наявність у нього заборгованості за житлово-комунальні послуги та не впливають на початок відрахування позовної давності.Помилкове посилання суду першої інстанції на те, що вказаний строк настав 21 липня 2013 року, не вплинуло на правильність застосування судом позовної давності, як підстави для відмови у задоволенні позову.
Не є обгрунтованим і висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідач та його представник не оспорювали наданий ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" розрахунок заборгованості, оскілки у відзиві на позовну заяву і надалі він не визнавав і не визнає розрахунок заборгованості за кредитним договором.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 15 серпня 2006 року між АКБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 356-001/06Р, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 22 000,00 доларів США, зі сплатою 12 процентів річних за користування кредитними коштами, строком повернення до 15 серпня
2031 року для споживчих цілей та сплати страхових платежів за договорами страхування нерухомого майна.
Відповідно до пункту 1.2. кредитного договору, кредит надається позичальникові строком з 15 серпня 2006 року до 15 серпня 2031 року.
Пунктом 6.1.11. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний протягом строку дії договору щомісяця сплачувати комунальні платежі і вартість спожитої електроенергії по об`єкту нерухомого майна, переданого в іпотеку.
У разі невиконання позичальником пункту 6.1.11. договору, строк користування грошовими коштами, зазначений у пункті 1.2. договору, припиняється достроково, на 30-й день прострочення по сплаті комунальних платежів та/або електроенергії (пункт 9.4.).
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 15 серпня 2006 року між АКБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк", та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідач передав в іпотеку позивачу квартиру АДРЕСА_1 .
10 серпня 2017 року між ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" та ПАТ КБ "Правекс-Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами б\н, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором
від 15 серпня 2006 року № 356-001/06Р, договором іпотеки від 15 серпня
2006 року № 356-001/06Р перейшло до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
Згідно з наданим ПАТ КБ "Правекс-Банк" розрахунком заборгованості станом на 09 грудня 2016 року, заборгованість відповідача за кредитним договором складає 17 954,34 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 462 728,05 грн, з яких 14 526,00 доларів США, що еквівалентно 374 371,19 грн, - заборгованість за тілом кредиту, 3 428,34 доларів США, що еквівалентно 88 356,86 грн, - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом. Останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснив 03 лютого 2015 року.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 14 листопада 2017 року у справі № 369/191/17 в задоволенні позову КП "Києво-Святошинська тепломережа" Київської області ради до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних збитків та трьох процентів річних відмовлено.
Зазначеним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 неналежно виконує зобов`язання по сплаті наданих комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки. 11 лютого 2014 року між КП "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради та ОСОБА_1 укладено договір № 3/3152 про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, за умовами якого КП "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради надало ОСОБА_1 розстрочку у погашенні заборгованості за комунальні послуги, що станом на 11 лютого 2014 року складає 4 809,27 грн.
15 березня 2017 року ОСОБА_1 повністю сплатив КП "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 4 809,27 грн.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).