Постанова
Іменем України
23 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 147/1432/18
провадження № 61-19500св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Орган опіки та піклування Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 липня 2019 року у складі головуючого-судді Дудікова А. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у складі суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області, про позбавлення батьківських прав.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вони з відповідачем є батьками ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, проте відповідач ухиляється від покладеного на нього судовим рішенням обов`язку зі сплати аліментів на утримання малолітнього сина, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 17 413,27 грн, окрім того не займається питанням виховання та розвитку дитини вже більше ніж три роки, участі у житті сина взагалі не приймає.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Покладено на орган опіки та піклування Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області обов`язок контролювати виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_4 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав відповідача є крайнім заходом впливу та не відповідає інтересам малолітнього сина сторін. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження свідомого та умисного нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про відсутність передбачених частиною другою статті 164 СК України підстав для позбавлення останнього батьківських прав.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 липня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову, за відсутності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої і апеляційної інстанцій не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження того, що відповідач свідомо нехтує своїми обов`язками стосовно участі у вихованні дитини, зокрема не піклується про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не надає йому доступу до культурних та інших цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не цікавиться його здібностями та навчанням. За відсутності об`єктивних перешкод у спілкуванні з сином, відповідач понад три роки не приймає участі у вихованні сина та спілкується з ним, враховуючи можливості дистанційного спілкування, що свідчить про його свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків. Крім того, судами залишено поза увагою наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів та безпідставно відхилено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно їхнього малолітнього сина.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданого 03 вересня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Тростянецькому районному управлінні юстиції у Вінницькій області.
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 лютого 2017 року у справі № 147/1382/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, у розмірі ј частини всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 листопада 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно наданого Тростянецьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області розрахунку від 26 жовтня 2018 року, за ОСОБА_2 рахується заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 17 413,27 грн.
Відповідно до інформації Комунального некомерційного підприємства "Тростянецький районний центр первинної медико-санітарної допомоги" ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у сімейного лікаря з народження, періодично лікується з приводу гострих респіраторних захворювань. Додаткових коштів на лікування на даний час не потребує. На огляд до сімейного лікаря дитини з`являється у супроводі матері або бабусі.
У акті обстеження матеріально-побутових умов, складеному комісією у складі інспекторів Максименюк А. А., Шевчук Н. В., Клименко О. М., зазначено, що у будинку АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 разом з дітьми: ОСОБА_8, 2009 року народження та ОСОБА_4, 2015 року народження, а також батьками. Будинок складається з п`яти кімнат, коридору, веранди, ванної кімнати. Наявний природний газ та водопостачання. ОСОБА_1, шлюб з батьком ОСОБА_4 розірвала. Колишній чоловік аліменти не сплачує, зі слів матері, у часті у вихованні дитини не приймає. Сім`я забезпечена продуктами харчування, наявний одяг у дітей, іграшки. ОСОБА_1 створила належні умови для проживання, розвитку та виховання дітей.
Згідно довідки Тростянецького дитячого навчального закладу № 1 ясла-садок загального розвитку, ОСОБА_4 відвідує ясла-садок з 07 серпня 2018 року, батько ОСОБА_4 - ОСОБА_2 у вихованні сина участі не приймає.
12 липня 2019 року Орган опіки та піклування Тростянецької районної державної адміністрації Вінницької області надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства"передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.