Постанова
Іменем України
23 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 335/4642/17
провадження № 61-41247св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк", ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2017 року у складі головуючого-судді Соболєвої І. П. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" (далі - ПАТ "Укрсиббанк"), ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 04 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" (далі - АКІБ "Укрсиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк", та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 11150960000, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 44 200 доларів США. У забезпечення цього договору між нею та банком того ж дня був укладений договір поруки № 11150960000/П, згідно з яким вона поручилася відповідати за борговими зобов`язаннями ОСОБА_2 .
Додатковими угодами 26 лютого 2009 року та 26 жовтня 2009 року до кредитного договору, без згоди поручителя, було внесено зміни, а саме змінено графік погашення заборгованості за кредитом, унаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, що в силу вимог частини першої статті 559 ЦК України свідчить про припинення поруки.
Крім того, пред`явивши позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, проте у визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк відповідної вимоги до поручителя не пред`явив, унаслідок чого порука припинилася.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила визнати договір поруки № 11150960000/П, укладений 04 травня 2007 року між нею та АКІБ "Укрсиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк", припиненим.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю передбачених частинами першої та четвертою статті 559 ЦК України підстав для припинення поруки, оскільки поручитель ОСОБА_1 згідно укладеної з банком додаткової угоди від 17 вересня 2010 року № 1 до договору поруки № 11150960000/П від 04 травня 2007 року, надала згоду на внесення змін до кредитного договору стосовно терміну повернення кредиту, графіку погашення та зміну основного зобов`язання. Позов до боржника та поручителя про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, банком пред`явлено у межах шестимісячного строку, визначеного частиною четвертою статі 559 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову, за відсутності передбачених частинами першої та четвертою статті 559 ЦК України підстав для припинення поруки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої і апеляційної інстанцій не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження того, що між банком та позичальником були укладені додаткові угоди, якими сторони домовилися змінити графік погашення заборгованості за кредитним договором, унаслідок чого загальна сума платежів за кредитним договором (тіло та проценти) була змінена в сторону збільшення, проте будь яких згод на укладення таких додаткових угоди поручитель не надавав, й відповідно в силу вимог частини першої статті 559 ЦК України порука припинилася з дати укладення додаткової угоди внаслідок збільшення розміру платежу за тілом кредиту, що безпосередньо позначається на обсягу відповідальності поручителя у бік збільшення. Також судами не взято до уваги факту щодо направлення банком 11 листопада 2014 року на адресу позичальника вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого змінився строк повернення кредиту на 13 грудня 2014 року, проте з позовом про солідарне стягнення кредитної заборгованості з боржника та поручителя, банк звернувся до суду 28 травня 2015 року, що також свідчить про припинення поруки з підстав, визначених частиною четвертою статті 559 ЦК України. Крім того, рішення суду першої інстанції ухвалено у вихідний день, що позбавило позивача права на судовий захист та участь у судовому засіданні, і свідчить про незаконність судового рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 04 травня 2007 року між АКІБ "Укрсиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк", та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 11150960000, згідно з яким ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 44 200 доларів США строком до 03 травня 2028 року зі сплатою 12,5 % річних.
Того ж дня, у забезпечення кредитного договору, між АКІБ "Укрсиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 11150960000/П, згідно з яким ОСОБА_1 поручилася відповідати перед кредитором за виконання обов`язків за кредитним договором у повному обсязі, що і боржник.
19 грудня 2008 року між АКІБ "Укрсиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк", та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 11150960000 від 04 травня 2007 року, якою зміно строк сплати процентів за користування кредитом з "01 по 10 числа кожного місяця" на "з 01 по 25 число кожного місяця". Відповідно змінився графік погашення кредиту, що відображено в додатку № 2 до кредитного договору.
26 лютого 2009 року та 26 жовтня 2009 року між АКІБ "Укрсиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк", та ОСОБА_2 було укладено додаткові угоди № 2 до кредитного договору № 11150960000 від 04 травня 2007 року, згідно з якими сторони домовилися про зміну графіку погашення кредиту, який виклали у новій редакції.
Додаткова угода від 26 лютого 2009 року укладалася у присутності поручителя ОСОБА_1 й містить її підпис.
17 вересня 2010 року між АКІБ "Укрсиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк", та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 11150960000 від 04 травня 2007 року, відповідно до якої змінено схему погашення кредиту, а саме зобов`язання позичальника сплачувати кредит та плату за його користування, шляхом щомісячних платежів у розмірі 473, 25 доларів США, по 20 число кожного місяця.
Також 17 вересня 2010 року АКІБ "Укрсиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк", та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 11150960000/П від 04 травня 2007 року, згідно якої поручитель надала згоду на зміну основного зобов`язання, що забезпечується договором, а саме зміну схеми погашення кредиту.
Отже, зміни до кредитного договору були в установленому законом порядку погоджені із поручителем, шляхом укладення додаткової угоди до договору поруки.
28 серпня 2015 року ПАТ "Укрсиббанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11150960000 від 04 травня 2007 року.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2017 року (справа № 335/9174/15-ц) позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованість за кредитним договором № 11150960000 від 04 травня 2007 року в розмірі 40 433,45 доларів США та 15 764,44 грн пені. Рішення суду набрало законної сили 14 лютого 2017 року.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що банк скориставшись своїм правом на дострокове повернення кредиту, що передбачено пунктом 6.1 кредитного договору № 11150960000 від 04 травня 2007 року, 10 липня 2015 року направив боржнику та поручителю відповідні вимоги про виконання кредитного договору, яку боржник ОСОБА_2 отримав 16 липня 2015 року, проте така вимога банку виконана не була, у зв`язку з чим ПАТ "Укрсиббанк" 28 серпня 2015 року звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення кредитної заборгованості з боржника та поручителя.
Наведене свідчить про те, що ПАТ "Укрсиббанк" дотримано, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку, з дня зміни строку виконання основного зобов`язання, при зверненні до поручителя з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.