Постанова
Іменем України
20 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 577/2475/17-ц
провадження № 61-24928св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Біо Лат",
представник відповідача - Барбуца Наталія Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Лат" на рішення апеляційного суду Сумської області у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Собини О. І. від 31 серпня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Лат" (далі - ТОВ "Біо Лат") про розірвання договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що 10 квітня 2007 року його батько ОСОБА_4 на підставі договору оренди передав в оренду ТОВ "Біо Лат" земельну ділянку площею 2,123 га терміном на 15 років. ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько ОСОБА_4 помер. Він, як спадкоємець, 14 листопада 2016 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку.
Пунктами 9-11 договору оренди землі передбачено, що орендна плата за земельну ділянку, яка орендується, вноситься орендарем у грошовій формі з урахуванням індексації до початку наступного року. З 2010 року відповідач не сплачував орендну плату, на неодноразові вимоги виплати грошових коштів за оренду земельної ділянки не реагував.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди землі від 10 квітня 2007 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, звернувшись до відповідача 14 квітня 2017 року з вимогою про сплату орендної плати, не вказав платіжних реквізитів для її перерахування, чим порушив вимоги статті 148-1 ЗК України. Крім того, оскільки пунктом 11 договору оренди визначено, що орендна плата повинна сплачуватися до початку наступного року, тому право на отримання орендної плати у ОСОБА_1 виникло з 15 квітня 2017 року, а саме, з моменту отримання відповідачем від нього заяви, а тому кінцевий строк сплати закінчується лише у кінці 2017 року, відтак підстави для розірвання договору оренди відсутні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 31 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Розірвано договір оренди землі від 10 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ "Біо Лат", зареєстрований 15 червня 2007 року в Конотопському міськрайонному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах, реєстровий номер № 040761902793.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у зв`язку з систематичною несплати орендної плати протягом 2010-2013 років ТОВ "Біо Лат" порушено істотні умови договору оренди землі від 10 квітня 2007 року, що є підставою для розірвання договору оренди в односторонньому порядку.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2017 року ТОВ "Біо Лат" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не звертався щодо виплати орендної плати в 2010-2013 роках, а отримавши 14 листопада 2016 року свідоцтво про право на спадщину, звернувся з такою вимогою лише 14 квітня 2017 року, порушивши положення частини третьої статті 148 ЗК України, тому висновки суду про наявність систематичної несплати орендної плати є хибними, оскільки в 2010-2013 роках позивач не звертався за отриманням орендної плати з власної вини, а саме у зв`язку з неотриманням свідоцтва про право на спадщину. Відсутній факт навмисної невиплати орендної плати орендарем та наявні правові підстави вважати умисне ухилення позивачем від її отримання. Крім того, посилаючись на факт прострочення виплати орендної плати, позивач не ставить за вимогу про стягнення її в судовому порядку.
Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 577/2475/17-ц з Конотопського міськрайонного суду Сумської області. Зупинено виконання рішення апеляційного суду Сумської області від 31 серпня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Указану справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 10 квітня 2007 року між ОСОБА_4 та ТОВ "Біо Лат" укладено договір оренди землі терміном на 15 років, який зареєстровано 15 червня 2007 року в Конотопському міськрайонному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах".
Згідно з договором оренди землі ТОВ "Біо Лат" передана в оренду земельна ділянка загальною площею 2,123 га, у тому числі ріллі 2,123 га, кадастровий номер 5922087600:02:002:0354, що розташована на території Сахнівської сільської ради Конотопського району Сумської області, зі сплатою орендної плати у розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у строки до початку наступного року. Умовами договору виплата орендної плати тільки в безрозрахунковому порядку не передбачено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Після його смерті в порядку спадкування за законом 14 листопада 2016 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,1232 га, кадастровий номер 5922087600:02:002:0354, що розташована на території Сахнівської сільської ради Конотопського району Сумської області.
Право власності ОСОБА_1 на успадковану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
14 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Біо Лат" з письмовою заявою про виплату йому як спадкоємцю заборгованості з орендної плати за 2010-2017 роки у повному обсязі. 15 квітня 2017 року дана заява була отримана ТОВ "Біо Лат", однак заборгованість не сплачена.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.