Постанова
Іменем України
20 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 203/1614/17
провадження № 61-18372св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - П`ята Дніпровська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - П`ята Дніпровська державна нотаріальна контора, про накладення стягнення на майно та стягнення боргу.
Позовна заяви мотивована тим, що 10 липня 2009 року надав ОСОБА_4 в позику грошові кошти в сумі 200 000 грн, що підтверджується розпискою від 10 липня 2009 року, які останній зобов`язався повернути через три роки до 10 липня 2012 року.
У забезпечення зобов`язань ОСОБА_4 передав йому в користування належну йому квартиру АДРЕСА_1, вселивши його, як члена сім`ї та передавши правовстановлюючі документи на квартиру і зобов`язавшись реалізувати цю квартиру на погашення заборгованості по розписці, у випадку неповернення взятих в позику коштів.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, так і не повернувши отримані кошти за зазначеною позикою.
Оскільки спадкоємці померлого йому не були відомі, протягом півроку з дня його смерті, він, відповідно до частини другої статті 1281 ЦК України звернувся до П`ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про включення до спадкової маси боргових вимог до спадкоємців ОСОБА_4
У листопаді 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням суду від 13 травня 2014 року по справі №203/7639/13-ц за ними було визнано право власності за кожним на Ѕ частини вказаної квартири в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4 .
Розпорядженням міського голови № 897-р від 26 листопада 2015 року АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_3 .
На день подачі позову відповідачі його вимоги щодо погашення заборгованості ОСОБА_4 за позикою відповідно до розписки від 10 липня 2009 року не задовольнили, не зважаючи на отримання у спадщину квартири.
У зв`язку з цим позивач, посилаючись на положення статей 1049, 1182 ЦК України, просив накласти стягнення на квартиру АДРЕСА_1 ), а також стягнути з відповідачів на його користь в рахунок погашення боргу по 100 000 грн з кожного з відповідачів в межах вартості 1/2 частини квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 до нотаріальної контори, на якій міститься штамп нотаріальної контори щодо її находження та реєстрації 18 липня 2013 року, тому суд вважав, що ОСОБА_1, пропустивши передбачені частиною другою статті 1281 ЦК України строки, втратив право вимоги до спадкоємців померлого боржника ОСОБА_4 за розпискою від 10 липня 2009 року
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2019 року скасовано, позов задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2, ОСОБА_3 суму боргу в межах вартості майна, одержаного у спадщину після померлого ОСОБА_4, в розмірі по 69 900,00 грн з кожного.
Вирішено питання судових витрат.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується дотримання ОСОБА_1 передбаченого статтею 1281 ЦК України шестимісячного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 203/1614/17 та витребувано її з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інтанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що 15 грудня 2012 року з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_2 . П`ятою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа до майна померлого, а 10 січня 2013 року відповідну заяву подано ОСОБА_3 таким чином спадщина вважається прийнятою, а тому саме з цього часу у кредитора з`явилось право на звернення з позовом до спадкоємців, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Проте позивач звернувся до суду лише 05 квітня 2017 року, тобто поза межами позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України.
Щодо зупинення виконання постанови апеляційного суду
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшли клопотання подані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зупинення дії постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами.
Оскільки у клопотаннях не наведено обґрунтованих підстав, за яких суд касаційної інстанції може зупинити дію оскаржуваної постанови, клопотання про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року задоволенню не підлягають.
Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду, у якому просив у задоволенні касаційної скарги відмовити. Указував, що судами повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи, які є доведеними належними та допустимими доказами. Крім того, про наявність спадкоємців, які прийняли спадщину йому стало відомо в серпні 2015 року, коли вони звернулись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 10 липня 2009 року ОСОБА_1 надано в позику ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 200 000 грн, на підтвердження чого останнім в той же день було складено письмову розписку, копія якої долучена позивачем до позову, а оригінал представлено під час розгляду справи та оглянуто судом першої інстанції в судовому засіданні 09 квітня 2019 року.
За умовами вказаної розписки ОСОБА_4 зобов`язався повернути отримані у позику кошти в строк до 10 липня 2012 року.
У визначені в розписці строки ОСОБА_4 отримані у позику кошти не повернуто, що підтверджується також наявністю у позивача оригіналу боргового документу (розписки).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
Після смерті останнього до П`ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори 15 грудня 2012 року з заявою про прийняття спадщини звернувся племінник померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_2, а ІНФОРМАЦІЯ_3 - племінниця померлого ОСОБА_3 .