Постанова
Іменем України
20 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 295/3/18
провадження № 61-19504св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 квітня 2019 року у складі судді Лєдньова Д. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення.
Позов мотивовано тим, що у період з 1998 року по 2008 рік вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, під час якого подружжя за спільні кошти збудувало будинок по АДРЕСА_1 .
Внаслідок виникнення спору між вказаними особами з приводу набутого майна подружжя, у червні 2015 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке видано на ім`я ОСОБА_3, визнати договір дарування спірного будинку від 29 квітня 2015 року, який укладений між колишнім її чоловіком ОСОБА_3 та його сином ОСОБА_2 , недійсним, визнати житловий будинок по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, визнати за позивачем та відповідачем право власності по Ѕ частини будинку за кожним.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2017 року спірний житловий будинок визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та за позивачем визнано право власності на 1/2 частину будинку.
Посилаючись на те, що з боку відповідача ОСОБА_2, який також є співвласником Ѕ частини спірного будинку, чиняться перешкоди у реалізації нею прав власності на майно, вона не має можливості як власник потрапити до будинку та користуватися ним, ОСОБА_1 просить вселити її в будинок АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09 квітня 2019 року позов задоволено. Вселено ОСОБА_1 в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
З огляду на вказані позивачем утруднення в доступі до житлового будинку, частина у праві власності на який зареєстрована за позивачем, суд першої інстанції дійшов до висновку про порушення прав позивача як власника майна, а тому вважав позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 09 квітня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в порушення вимог ЦПК України не відклав розгляд справи за заявою відповідача, який з поважних причин не міг бути присутнім в судовому засіданні 09 квітня 2019 року через проходження військової служби на посаді начальника кінологічної служби 9 прикордонного загону Північного регіонального правління Державної прикордонної служби України, що свідчить про упередженість судді та наявність підстав для його відводу. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що будинок в натурі не поділений, а тому незрозуміло, в яку саме частину будинку вселена позивач, та на даний час земельна ділянка, на якій розташований будинок, знаходиться у приватній власності третьої особи, яка не надавала згоди позивачу на її користування. Позивачем не доведено що їй чиняться перешкоди з боку відповідача ОСОБА_2 .
Відзив до суду касаційної інстанції не подано.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження по справі, витребувано справу № 295/3/18 з Богунського районного суду м. Житомира.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_3 у шлюбі в період з 1998 року по 2008 рік. За час перебування в шлюбі подружжя за спільні кошти збудувало будинок по АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці, яка надана згідно державного акту від 20 квітня 2000 року в постійне користування ОСОБА_3 .
У червні 2015 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на дане нерухоме майно, яке було видано на ім`я ОСОБА_3, визнати договір дарування спірного будинку від 29 квітня 2015 року, який укладений між колишнім її чоловіком ОСОБА_3 та його сином ОСОБА_2 (відповідачем у справі), недійсним, визнати житловий будинок по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, визнати за позивачем та відповідачем право власності по Ѕ частини будинку за кожним.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 15 листопада 2017 року спірний житловий будинок визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнано недійсним договір дарування від 29 квітня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, та за позивачем визнано право власності на Ѕ частину будинку.
Постановою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року, рішення апеляційного суду Житомирської області в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання договору дарування будинку недійсним скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення даного позову. Визнано недійсним договір дарування в Ѕ частині житлового спірного будинку, який укладений 29 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . В решті рішення апеляційного суду залишено без змін.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.