Постанова
Іменем України
16 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 243/9236/17
провадження № 61-48267св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 на ухвалу Донецького апеляційного суду в складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Канурної О. Д., Соломахи Л. І. від 09 листопада 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (далі - ПАТ "ДТЕК "Донецькобленерго") про стягнення заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він працював в ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" на посаді провідного інженера центральної служби ліній електропостачання департаменту та високовольтних мереж. Відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 на території Донецької та Луганської областей було розпочато антитерористичну операцію. Незважаючи на це, керівництвом ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" було прийняте рішення про продовження здійснення своєї господарської діяльності на непідконтрольній території України із залишенням відповідної частини робочого персоналу для нормального функціонування підприємства. Його робоче місце знаходилось на непідконтрольній території України у м. Горлівка Донецької області. За взаємною домовленістю між ним та відповідачем 27 березня 2017 року його було звільнено з підприємства. В день звільнення відповідач не виплатив позивачу всі належні при звільненні суми, а саме заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 27 березня 2017 року, та компенсацію за невикористану відпустку. Також, в день звільнення, відповідач не видав позивачу трудову книжку. Вважає такі дії відповідача незаконними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив із відсутності вини відповідача у порушенні статей 47, 83, 115, 116, 235 КЗпП України перед ОСОБА_1, який був звільнений з підприємства в період встановлення обставин непереборної сили.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2018 року повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що в строк встановлений судом, заявник вимоги ухвали суду про залишення його апеляційної скарги без руху, не виконав, а саме, не сплатив судовий збір.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Донецького апеляційного суду від 09 листопада 2018 року, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати зазначену ухвалу.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач звільнений від сплати судового збору у всіх судових інстанціях за розгляд справи про стягнення заробітної плати.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" подало до Верховного Суду відзив на вищевказану касаційну скаргу, у якому вказує, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що за вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки за час вимушеного прогулу, позивач від сплати судового збору не звільнений.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 243/9236/17 з Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Уодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Водночас статтею 5 Закону України "Про судовий збір" установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (відповідно до преамбули цього Кодексу).
Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Так, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції "Про захист заробітної плати" № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.