Постанова
Іменем України
23 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 668/8229/15
провадження № 61-36590св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Виконавчий комітет Суворовської районної ради - орган опіки та піклування Суворовського району м. Херсона,
особа, яка подала касаційну скаргу - ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_3, на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 03 квітня 2018 року у складі колегії суддів:
Чорної Т. Г., Пузанової Л. В., Склярської І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Суворовської районної ради - орган опіки та піклування Суворовського району м. Херсона, про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені, позбавлення батьківських прав.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилася донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу дитина залишилися проживати разом з матір`ю.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 17 грудня 2003 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку. Однак, відповідач з дати набрання зазначеним рішенням законної сили лише епізодично сплачував аліменти, а з 2012 року - цілковито припинив їх сплату, унаслідок чого за період, з січня
2005 року по червень 2015 року, заборгованість зі сплати аліментів становить 105 824,44 грн, пеня за прострочення їх сплати складає 13 086,17 грн.
Відповідач після розірвання шлюбу ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки, не підтримує з нею стосунків, не піклується про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не цікавиться її навчанням, не приймає участі у підготовці її до самостійного життя.
Посилаючись на наведене, з урахування уточнених позовних вимог, позивач просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з нього заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 105 824,44 грн та 13 086,17 грн пені за прострочення їх сплати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 13 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 105 824,44 грн та пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 13 086,17 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надала належні та допустимі докази на підтвердження ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання доньки, відсутність його піклування про її фізичний і духовний розвиток, спілкування з нею. Наведене також підтверджується висновком Виконавчого комітету Суворовської районної у місті Херсоні ради - органу опіки та піклування Суворовського району м. Херсона від 13 листопада 2015 року № 157 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача. ОСОБА_2 також неналежно виконує обов`язок щодо утримання неповнолітньої дитини, має заборгованість зі сплати аліментів.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20 вересня
2017 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Херсон від 13 листопада 2015 року.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 03 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсон від 13 листопада 2015 року у частині стягнення заборгованості зі сплати аліментів та позбавлення батьківських прав скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У іншій частині заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсон
від 13 листопада 2015 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що задовольняючи вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, суд першої інстанції не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки та виключною мірою, що тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька, так і для дитини, та не розглянув можливості застосувати до відповідача попередження про необхідність зміни ставлення до його участі у вихованні та утриманні дитини. Наявність заборгованості зі сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення його батьківських прав. Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, апеляційний суд вважав недостатньо обгрунтованим та таким, що прийнятий унаслідок неповного з`ясування обставин спірних правовідносин.
Внаслідок невиконання рішення суду про стягнення аліментів, у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується розрахунком заборгованості боржника виконаного державним виконавцем у межах виконавчого провадження. Доказів на підтвердження об`єктивної неспроможності сплати ним аліментів, ОСОБА_2 не надав, а тому апеляційний вважав обгрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача неустойки (пені) за весь час прострочення сплати аліментів.
Зважаючи на те, що згідно з діючим законодавством стягнення заборгованості зі сплати аліментів здійснюється у межах виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів, що не вимагає ухвалення окремого судового рішення, апеляційний суд вважав, що рішення суду першої інстанції у частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 105 824,44 грн не грунтується на відповідних правових підставах, а тому підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційні скарги
ОСОБА_1 та ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, у якій заявник просила скасувати постанову Апеляційного суду Херсонської області від 03 квітня 2018 року та залишити в силі заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсон від 13 листопада 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині вимог про позбавлення відповідача батьківських прав апеляційний суд не врахував наявні у матеріалах справи докази, які підтверджують свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків. Апеляційний суд не взяв до уваги, що у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції відповідач визнав обставини того, що за майже 16 років жодного разу не вчиняв дій направлених на встановлення контакту з донькою та не намагався з нею зустрітися, мотивуючи вказане негативним ставлення до ОСОБА_1, а також не зʼясував думку дитини щодо вирішення спору, хоча на дату розгляду справи апеляційним судом вона вже досягла чотирнадцяти років.
Апеляційний суд не звернув увагу, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_2 керувався не бажанням поновити свої батьківські права, а прагненням спростовувати розмір заборгованості зі сплати аліментів, визначений у рішенні суду першої інстанції.
Відзив на касаційні скарги не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення суду першої інстанції у незміненій після його апеляційного перегляду частині та судове рішення апеляційного суду у частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені не оскаржується, а тому у касаційному порядку не переглядається.