Постанова
Іменем України
23 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 640/9174/17-ц
провадження № 61-11616св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: Харківська міська рада, ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2018 року в складі судді Бородіної Н. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 травня 2019 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визнання права та скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до договору дарування від 17 травня 1990 року йому на праві власності належить 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Загальна площа земельної ділянки за зазначеною вище адресою відповідно до технічного паспорту складає 1 966,00 кв .м.
Звертав увагу на те, що рішенням Харківської міської ради від 29 жовтня 2014 року
№ 1680/14 ОСОБА_4 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначена вище земельна ділянка відповідача межує із земельною ділянкою, на якій розташована належна позивачу частина житлового будинку.
Позивач вважає, що зазначеним вище рішенням Харківської міської ради порушено його права та інтереси, оскільки після замірів земельної ділянки до нього ніхто не звертався за підписом в технічній документації та не було узгоджено межі земельної ділянки. Отже, орган місцевого самоврядування не мав жодних передбачених законом підстав для прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 . Оскаржуваним рішенням було надано згоду на відчуження частини земельної ділянки, що згідно з технічним паспортом знаходиться під домоволодінням позивача, кадастрова зйомка перед прийняттям рішення не проводилась.
Посилаючись на наведене, позивач просив визнати за ним право користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 1 966 кв. м; визнати незаконним та скасувати рішення Харківської міської ради від 29 жовтня 2014 року № 1680/14 в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою:
АДРЕСА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 в розмірі 1 200 кв. м була надана ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів у м. Харкові. На час звернення позивача з зазначеним вище позовом, останній право користування на земельну ділянку, розташованою за вище вказаною адресою, у встановленому законом порядку не оформив. Межі земельної ділянки, яка закріплювалася за ОСОБА_5, в натурі не встановлювалися та землевпорядна документація, якою було б визначено ці межі, позивачем не розроблялася.
Враховуючи наведе та те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог в частині визнання за ним права користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі, заявленому в позові, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цієї вимоги.
Суд першої інстанції також не вбачав підстав для скасовування оспорюваного позивачем рішення міської ради та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на належну їй земельну ділянку, оскілки позивачем не доведено, що належна відповідачу земельна ділянка межує з земельною ділянкою на якій розташована належна йому частина житлового будинку та те, що під час прийняття органом місцевого самоврядування рішення про виділення у власність відповідача земельної ділянки, було порушено його законні права та інтереси.
Постановою Харківського апеляційного суду від 10 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 14 листопада 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції правильно виходив з того, за колишнім власником
1/2 частини будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_5 закріплено земельну ділянку площею 1 200 кв. м, після смерті останнього у 1987 році спадщину прийняли ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Позивач є власником 1/2 частини зазначеного вище будинку на підставі договору дарування від 17 травня 1990 року. Про земельну ділянку за вказаною адресою в договорі дарування не зазначено. Таким чином, належними користувачами земельної ділянки, що закріплювалася за будинком АДРЕСА_1 у розмірі 1 200 кв. м є всі співвласники вказаного житлового будинку. ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом про визнання права користування на земельну ділянку площею 1966 кв. м лише за ним, не обґрунтував наявність у нього переважного права користування поряд з іншими співвласниками та відповідний позов до них не пред`явив.
Судова колегія також погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів надання колишнім співвласникам зазначеного будинку у користування земельної ділянки площею
1 966 кв. м. Наявний в матеріалах справи технічний паспорт на 1/2 частини будинку
АДРЕСА_1 не є документом, що підтверджує право користування або право власності на земельну ділянку.
Апеляційний суд також вважав правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваного позивачем рішення міської ради та скасування державної реєстрації права власності відповідача на земельну ділянку, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуваним рішенням порушено його права.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та інших учасників справи
У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 травня 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що орган місцевого самоврядування не мав жодних підстав для прийняття рішення про надання дозволу на відведення у власність відповідача земельної ділянки площею 0,06 га, яка межує з земельною ділянкою позивача, оскільки відповідачем не було погоджено меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, при цьому згідно з технічним паспортом на земельну ділянку, яка належить відповідачу, вона знаходиться під належною позивачу частиною житлового будинку.
Неправильними вважає також висновки судів про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача щодо визнання права користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 1 966 кв. м, оскільки за змістом статті
120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на житловий будинок до особи переходить право користування чи право власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок. Позивачу належить частина житлового будинку, а отже він має право користування земельною ділянкою, розмір якої є пропорційний належній йому частині майна. Судами зазначено, що належними користувачами земельної ділянки, що закріплювалася за будинком
АДРЕСА_1 у розмірі 1 200 кв. м є всі співвласники вказаного житлового будинку, проте не встановлено всіх співвласників, не залучено їх до участі в справі, що свідчить про неповне з`ясування судами обставин справи.
Відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду
від 10 травня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 18 грудня 1990 року виділено земельні ділянки для будівництва індивідуальних житлових будинків громадянам відповідно до додатку
№ 1, зокрема, ОСОБА_7 було виділено земельну ділянку площею 600 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Проте інформація щодо здійснення такого будівництва та прийняття будинку до експлуатації в матеріалах справи відсутня.
Матеріали справи свідчать про закріплення за колишнім власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_5 земельної ділянки площею 1 200,00 кв. м. Спадкоємцями ОСОБА_5 є ОСОБА_6 та
ОСОБА_3 , які прийняли спадщину в 1987 році.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформацією, наданою Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", право власності на житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 ) зареєстрований за наступними особами:
- ОСОБА_6 - 1/4 частини належить останній на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Восьмою харківською державною нотаріальною конторою
04 серпня 1987 року;
- ОСОБА_3 - 1/4 частини належить останній на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Восьмою харківською державною нотаріальною конторою
04 серпня 1987 року;
- ОСОБА_1 - 1/2 частин належить останньому на підставі дублікату договору дарування, посвідченого Восьмою харківською державною нотаріальною конторою 17 травня 1990 року.
ОСОБА_6 знята з реєстраційного обліку у зв`язку із смертю 04 вересня 2013 року.
Відповідно до технічного паспорту загальна площа земельної ділянки АДРЕСА_1 становить 1 966,00 кв. м.
Рішенням Харківської міської ради від 29 жовтня 2014року № 1680/14 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови площею 0,006 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з свідоцтвом про право власності зазначена земельна ділянка належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності.
Розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та погодження меж земельної ділянки здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю "Синтал-Агро".
З акту погодження меж земельної ділянки від 28 лютого 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від підпису, тобто від погодження меж земельної ділянки під час її відведення.
У додатку до акту погодження меж земельної ділянки, зазначено, що правовстановлюючі документи на право власності або право користування земельною ділянкою, що суміжна по лінії В-Г в Управлінні Держземагетнства у
м. Харкові та Харківської області не обліковуються.
Листом Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 09 липня 2014року позивача повідомлено, що Генеральним планом м. Харкова не передбачено вирішення питання під`їзду транспортних засобів (трактору) до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті
16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.