ПОСТАНОВА
Іменем України
24 грудня 2019 року
Київ
справа №428/693/17
касаційне провадження №К/9901/30085/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.03.2017 (головуючий суддя: Баронін Д.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 (головуючий суддя: Блохін А.А., судді: Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі №428/693/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
В січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (далі - УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області або відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача в частині припинення виплати позивачу пенсії;
визнати протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо невиплати позивачу пенсії з липня 2016 року;
зобов`язати УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити нарахування та виплату позивачу пенсії за віком та сплатити заборгованість за період, починаючи з липня 2016 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком і перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, як внутрішньо переміщена особа. До червня місяця 2016 року включно він отримував пенсію шляхом зарахування коштів на рахунок, відкритий в ПАТ КБ "Приватбанк", проте у липні місяці поточного року виплата пенсії була припинена за відсутності на те законодавчо визначених підстав.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.03.2017, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017, адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправними дії УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області в частині припинення виплати пенсії ОСОБА_1 ;
визнано протиправною бездіяльність відповідача в частині невиплати позивачу пенсії з 01.07.2016;
скасовано розпорядження УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 12.12.2016 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 з 01.07.2016;
зобов`язано відповідача поновити ОСОБА_1 з 01.07.2016 нарахування і виплату пенсії за віком.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що припинення виплати позивачу пенсії відбулось за відсутності на те визначених законом підстав.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник вказує на те, що пенсійний орган діяв у межах та спосіб визначених законом повноважень, оскільки згідно витягу з протоколу комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №19 від 23.11.2016, Комісією було вирішено соціальні виплати ОСОБА_1 не призначати, тому відповідачем і було прийнято спірне розпорядження про припинення позивачу виплати пенсії.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Позивач право на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 01.08.2014 перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області та отримує пенсію за віком на підставі розпорядження № 79437 від 04.02.2015.
За інформацією з довідки № 919027389 від 01.12.2014 року про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, позивач, який постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1, перемістився 15.11.2014 з тимчасово окупованої території в м. Сєвєродонецьк за адресою: АДРЕСА_2 . Дата закінчення дії довідки - 06.04.2016.
22.12.2014 позивач подав до пенсійного орагну заяву, в якій просив перерахувати належні йому суми пенсії на його поточний рахунок, який відкрито у Луганській філії "ПриватБанк", відділення м. Сєвєродонецька.
Відповідно до розпорядження УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, виданого 12.12.2016, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 19 від 23.11.2016 ОСОБА_1 була припинена виплата пенсії по особовому рахунку № НОМЕР_1 з 01.07.2016. Пенсія в сумі 3670,50 грн виплачена по 30 червня 2016 року.
Окрім того, 06.03.2017 на запит суду першої інстанції від УПСЗН Сєвєродонецької міської ради надійшла відповідь, де зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПтаСЗН як внутрішньо переміщена особа; відповідну довідку № 27389 було видано 01.12.2014. (довідку не скасовано). 23 листопада 2016 року рішенням міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 було відмовлено в соціальних виплатах, оскільки не було підтверджено факт його проживання за адресою, вказаною в довідці.
Вважаючи дії з припинення виплати пенсії протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.