ПОСТАНОВА
Іменем України
24 грудня 2019 року
Київ
справа №576/2217/15-а
касаційне провадження №К/9901/10635/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 18.12.2015 (головуючий суддя: Васянович В.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2016 (головуючий суддя: Мельнікова Л.В., Бартош Н.С., Філатов Ю.М.) у справі №576/2217/15-а за позовом ОСОБА_1 до Глухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Глухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якому з урахуванням уточнених позовних просив:
зобов`язати відповідача зарахувати до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період його роботи на посадах тренера по біатлону в Сумському СПТУ-24 з 01.09.1989 по 29.08.1991, тренера-викладача по біатлону в Сумському СПТУ-11 з 03.09.1991 по 24.06.1992, період проходження строкової військової служби з 05.06.1987 по 12.05.1989 та призначити пенсію відповідно до вимог статті 52 та пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII), за умови звільнення з роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно із статтею 7 Закону №1788-XII.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 01.09.1989 по 29.08.1991 та з 03.09.1991 по 24.06.1992 працював педагогічним працівником професійно-технічних навчальних закладів, виконував роботу викладача та керівника секції біатлону, викладав фізичну підготовку з обсягом навчального навантаження та позаурочної навчально-методичної роботи, яка включалася до професійно-технічної освіти, проте в його трудовій книжці зазначені назви посад "тренер по біатлону" та "тренер-викладач по біатлону", які не відповідають дійсності посадам, які він фактично обіймав, що підтверджується архівними довідками про стаж. Тому позивач вважає необґрунтованими доводи пенсійного органу, що робота на зазначених посадах не підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років. Також позивач зазначає про те, що у період з 05.06.1987 по 12.05.1989 проходив строкову військову службу в Радянській Армії, але відповідно до записів у трудовій книжці строкову військову службу він проходив в період з 23.09.1987 по 12.05.1989, що теж не відповідає дійсності. Відтак, на переконання позивача останній має достатній спеціальний стаж для призначення йому пенсії за вислугу років.
Постановою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 18.12.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що посади, на яких працював позивач у період з 01.09.1989 по 29.08.1991 та з 03.09.1991 по 24.06.1992, не передбачені Переліком посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Також суд першої інстанцій вказав на те, що умовою для зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії, є факт навчання за фахом у професійно-технічному навчальному закладі або робота за професією на момент призову. У спірному випадку позивачем не дотримано цих умов у сукупності, що виключає підстави для зарахування періоду проходження ОСОБА_1 строкової служби до стажу, який дає право на призначення пільгової пенсії.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 18.12.2015 змінено шляхом виключення із мотивувальної частини судового рішення мотивів його прийняття, а також шляхом доповнення резолютивної частини пунктом про зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.10.2015 про призначення пенсії у відповідності до вимог Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) та Прядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що органи Пенсійного фонду реалізують свої повноваження шляхом прийняття відповідного рішення (про призначення пенсії або про відмову у її призначенні). Проте, за висновком суду апеляційної інстанцій, відповідач одне із рішень, передбачених законодавцем, не прийняв, обмежившись наданням відповіді у формі листа. Таким чином, за відсутності факту прийняття рішення, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції про неприйняття відповідачем рішення у встановленому порядку, оскільки таке рішення прийнято у формі повідомлення про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії від 12.10.2015, як того вимагає пункт 4.7 Порядку №22-1. Скаржник наполягає, що до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, необхідно включити період його роботи на посадах тренера та тренера-викладача по біатлону, а також час проходження ним строкової військової служби. Таким чином, на переконання позивача, він має достатній спеціальний стаж, який дає право на призначення йому пенсії на підставі пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 п. 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Від відповідача на адресу суду касаційної інстанції надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно інформації, зазначеній у наказі №64-л від 01.09.1989, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу тренером по біатлону в Сумському СПТУ-24 з 01.09.1989, а з 29.08.1991 звільнений з цієї посади на підставі наказу №28-л від 26.08.1991.
Згідно інформації, зазначеній у наказі №50-к від 02.09.1991, ОСОБА_1 прийнято на посаду тренера-викладача по біатлону в СПТУ №11 з навантаженням 150 годин щомісячно з 03.09.1991, а наказом №47-к від 24.06.1992 звільнено з цієї посади за власним бажанням з 24.06.1992.
Аналогічні відомості про зазначені періоди роботи ОСОБА_1 містяться і в його трудовій книжці.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював з 15.08.1992 по 27.08.2004 на посаді учителя фізичного виховання Шалигинської неповної середньої школи та з 28.08.2004 по 05.10.2015 - вчителем фізичного виховання Шалигинської загальноосвітньої школи-інтернату (спеціальної). Спеціальний стаж за ці періоди роботи, що не заперечується сторонами, становить 23 роки 1 місяць 22 дні.
У листопаді 2015 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII.
За результатами розгляду порушеного у зверненні питання, відповідач разом із супровідним листом направив на адресу ОСОБА_1 повідомлення від 15.10.2015 №9952 про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії (а.с.20-22, том І). Підставою для відмови у призначенні пенсії слугував висновок пенсійного органу про відсутність у позивача необхідного спеціального стажу роботи. Так, відповідачем не зараховано до спеціального стажу за вислугу років період роботи позивача на посадах тренера по біатлону в Сумському СПТУ-24 (з 01.09.1989 по 29.08.1991) та тренера-викладача по біатлону в Сумському СПТУ-11 (з 03.09.1991 по 24.06.1992), оскільки зазначені посади не передбачені Переліком посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. При цьому, відповідач визнав, що спеціальний стаж позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить 23 роки 1 місяць 22 дні.
Листом від 21.10.2015 №46/9-1 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для зарахування до спеціального стажу періоду проходження ним строкової військової служби (з 23.09.1987 - 12.05.1989).
Вважаючи, що відповідачем безпідставно не зараховано до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років періоду роботи позивача на посадах тренера по біатлону та тренера-викладача по біатлону, а також періоду проходження ним строкової військової служби, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.